Новини ковальства | Smith news
300 кузнецов сделали в центре Франковска "Пасхальное солнце" - про що писали газети, інтернет, показувало телебачення
| від 18 05 2007 - 09:02
What newspapers wrote, TV and the Internet showed about 5th International Blacksmith Festival in Ivano-Frankivsk, 2007
http://www.zn.ua/3000/3680/59201/
Властители огня и металла
Автор: Светлана ИСАЧЕНКО
Когда впервые под ударом молота прогнулся раскаленный металл, в то же мгновение перед человечеством пали завесы всех семи магических врат. Кто-то выбирал путь меча, другие — орала, но с тех пор в руках кузнеца оказались выкованные им ключи от богатства и счастья. На минувших выходных Ивано-Франковск посетили те, кто открывает ими еще и мир творчества и красоты. Можно сказать, настоящие сыны Гефеста и Афродиты.
Франковск праздновал День города и в пятый раз проводил Международный фестиваль кузнечного искусства «Праздник кузнецов», уверенно превращаясь в Мекку властителей огня и металла, посвятивших себя именно художественной ковке. На этот раз сюда пожаловали мастера из Венгрии, Финляндии, Австрии, Канады, Грузии, Узбекистана. Бельгиец Герв ван Хоут гнал на своем «харлее» через пол-Европы и потом все эти праздничные дни восторженно восклицал: «Я так счастлив, что сюда приехал! Встретил много давних друзей и еще больше новых! А какой город, какие люди, какая страна!»
Несколько дней площадь Шептицкого выглядела как большая кузница под открытым небом, где почти 300 кузнецов из 23 стран мира демонстрировали свое мастерство, обменивались профессиональными секретами, опытом и особенностями национальных кузнечных школ. Сицилийская делегация угощала всех неимоверно кислыми лимонами и колдова¬ла над даром Ивано-Франковску — полутораметровой композицией, планируя положить ею начало дружеским связям между Прикарпатьем и Сицилией на уровне кузнечного ремесла. Глядя на работы художника-кузнеца экстра-класса рос¬сиянина Владимира Маркова, глазам не веришь, что из металла можно сделать нечто подобное. Признанный корифей кузнечества, руководитель голландской делегации Хуберт Сенсен, в свои 68 лет дающий фору молодым коллегам, проводил мастер-класс по технике ковки дамасской стали, которую когда-то усовершенствовал у известного мастера булата Юрия Саркисяна. А еще, как и в прошлом году, несколько дней преподавал теорию и практику кузнечного мастерства в одном из местных профтехучилищ и в Прикар¬патском институте искусств, где с недавних пор готовят профессиональных кузнецов.
— Прекрасно, что молодежь стремится овладеть этим древним ремеслом и что сегодня есть где и у кого учиться, — говорит г-н Сенсен. — Я сам 14-летним пареньком начал работать помощником кузнеца в одной чудом сохранившейся старой сельской кузнице. Когда же надумал получить основательное профессиональное образование, с болью убедился, что таких учебных заведений почти не осталось. Кузнечество вымирало, и не только у нас. Поэтому решил посвятить ему свою жизнь. Много ездил по миру, перенимал все самое лучшее, учил других. Ваш фестиваль — настоящий праздник мирового кузнечного искусства и путь к его расцвету.
Однажды во всемирно известную мастерскую Хуберта Сенсена зашла невероятной красоты молодая негритянка и заявила, что желает быть кузнецом. Взяла Шартелла Сантьяго молот и с тех пор, многим на удивление, не выпускает его из рук, выковывая из металла красивые утонченные вещи. Во Франковске Шартелла стала любимицей фестиваля, с удовольствием со всеми фотографировалась, раздавала автографы, успевая между тем умело, с особой, недоступной мужчинам грациозностью ковать.
Были свои кузнечных дел мастерицы в делегации из Львова. Но женщина в кузнице — скорее эксклюзив. Это исключительно мужская профессия, невероятно тяжелая и физически изнурительная. По большому счету, в ней мало что изменилось с незапамятных времен. Один из организаторов фестиваля, председатель франковской ассоциации Всеукраинского союза кузнецов Михаил Клоч¬ко любезно показал журналистам, какой вид имеет современная кузница, которую он основал вместе со своим другом, известным мастером-кузнецом Михаилом Зарицким. Хотя она называется мастерская «Гефест» и размещена в просторном светлом помещении, в ней все те же печи с углями, где раскаляют металл докрасна, все тот же специфический запах и инвентарь, которым пользовались еще в седой древности, — наковальня, молот, великое множество всяких молотков, режущие сталь ножницы, щипцы, рукоятки. Все тот же адский жар от горна, металлический звон равномерных ударов до седьмого пота и кровавых мозолей.
В современных кузницах используют пневматические прессы и сварочные аппараты. Исключительно для удобства и ускорения процесса ковки, хотя сторонники сохранения аутентичности профессии этого не одобряют. Однако в общем механизировать труд кузнеца невозможно. В каждое изделие он вкладывал и будет вкладывать силу и умелость рук, творческое воображение и тепло своего сердца. Как никогда не повторяется естественный узор на дамасской стали, так каждая кованая вещь является уникальной и хранит индивидуальность своего создателя.
В этом смысле фестиваль в Ивано-Франковске вносит неоценимый вклад в отечественную культуру. Ведь если, скажем, прикладное кузнечное ремесло еще как-то теплилось по хуторам и селам, то художественное за советский период, особенно во времена тоталитаризма, было истреблено в Украине на корню. Исчезли мастера, целые школы, вековые традиции. Как заметил искусст¬вовед Алек¬сей Роготченко, сегодня орнаментальное кузнечное дело, словно феникс, возрождается из пепла, а лучше сказать — из раскаленного горна.
Владимир Дейнека, приехавший из Днепропетровска, едва ли не единственный из присутствующих на фестивале кузнецов-орнаменталистов имеет определенную семейную традицию. Его дед был уважаемым сельским кузнецом, так и умершим в кузнице в 105 лет. Из нынешних же художников по металлу почти никто не перенимал профессию от опытных мастеров. Учились своими силами, причем не юными, а поработав инженерами, музыкантами, учителями. Однако дипломант многих международных конкурсов, преподаватель знаменитой «Мухинки», известный и неповторимый художник-кузнец из Питера Владимир Сохоневич (кстати, бывший харьковчанин) высоко оценил работы ужгородца Сергея Тяска. На конференции-презентации участников фестиваля, проходившей в день его открытия, весь зал аплодировал донетчанам, которые, как и франковцы, уверенно формируют свою школу художественного кузнечного мастерства. Между прочим, благодаря местным властям.
Мэр Донецка Александр Лукьянченко, бывший городской голова Ивано-Фран¬ковска Зиновий Шкутяк и нынешний — Виктор Анушкевичус, всячески содейст¬вуя развитию кузнечного дела, поддерживают его морально и материально. «Букет мастеров» — совместная работа 200 кузнецов из 17 стран мира, которые на франковском «Празднике кузнецов-2006» изготовили декоративные композиции из любимых кованых элементов и украсили ими спиральную колонну высотой 10 метров, — установлен на одной из центральных площадей столицы Донбасса, прекрасно гармонирует со знаменитым донецким Парком кованых фигур. К этой символической оси, протянувшейся с запада на восток, присоединяются Крым, Полтава, Киев, Львов.
На этот раз участники фестиваля ковали «Пасхальное солнце».
— Еще не определились, какому городу его отдадим, — говорит председатель Всеукраинского союза кузнецов Сергей Полуботько. — Но точно знаем, что его сияние будет согревать наше большое и дружеское кузнецкое братство.
http://www.rambler.ru/news/events/ukraine/10316977.html
07.05.2007 18:11 | Газета по-украински
В Ивано-Франковске состоялся пятый ежегодный международный фестиваль кузнечного искусства Праздник кузнецов. В этом году на нем собрались более 300 участников из 22 стран. В частности, были мастера из Беларуси, России, Германии, Великобритании, Израиля, Польши, Франции, США.
Добирались и жили в городе на собственные деньги, ведь фестиваль не коммерческий. Организаторы только обустроили для участников кузницы. Они стояли на площади Шептицкого в центре города.
– Пять лет назад нас собралась маленькая кучка. Решили проводить праздник в городе, – рассказывает один из руководителей фестиваля, председатель Всеукраинского союза мастеров кузнечного искусства Сергей Полуботько, 45 лет. – Тогда вместе мы создали Стол кузнечной дружбы. А уже через два года к нам начали приезжать мастера из-за границы, и фестиваль стал международным.В 2006-м общей работой всех кузнецов была композиция Букет мастеров. Ивано-франковцы продали ее в Донецк за 50 тыс. грн. Там творение установили перед городской мэрией.
Прикарпатцы сделали себе дубликат и установили на улице Независимости, так называемой стометровке. Открытием и начался нынешний фестиваль.
Шартелла Сантьяго из Голландии в Ивано-Франковск приехала во второй раз. В прошлом году представляла делегацию учеников частной школы Хубертуса Сенсена. Сейчас – уже сама мастер.
Сам Хубертус прибыл на неделю раньше. Шесть дней он проводил мастер-классы и читал лекции в местном профтехучилище N21 и в Прикарпатском институте искусств.
– Я приятно поражен изменениями, – говорит голландский кузнец. – В прошлом году в училище было всего лишь пять учеников, наковальня и молот. Сейчас учится 20 будущих специалистов. Им обустроили прекрасные мастерские.Мужчина подарил ученикам набор инструментов для работы с металлом.
Совместно мастера в этом году создали Пасхальное солнце. Высотой оно достигает 3 м, а в диаметре – почти 2. К диску кузнецы приклепывали 12 металлических лучей из а нге ло в, колокольчиков и жучков. Каждый добавлял свою фигурку. Шартелла Сантьяго посадила на один из лучей кованую бабочку с 10-сантиметровыми крыльями.
Едва не опоздал на праздник бельгиец Херв Ванхут. В Ивано-Франковск он добирался на собственном мотоцикле, преодолел 2 тыс. км.
– Здесь действительно настоящий праздник кузнецов. А еще – красивые девушки и вкусное пиво, – смеется он.В рамках фестиваля организовали выставки Орнаментальное кузнечное ремесло и Художественный металл. Однако больше всего зрителей собиралось возле печей на площади. Приходило по несколько тысяч горожан. Кузнецы дарили им раскрашенные металлические вареники, подковы на счастье, ложки и небольшие улитки.
Устроили также театрализованный рыцарский турнир. Все участники были одеты в доспехи, наподобие средневековых. Они приехали вместе с крымскими кузнецами.
Международные представители назвали Ивано-Франковский фестиваль кузнечного искусства лучшим в Восточной Европе и СНГ за последние два года.
Газета по-украински
Сегодня, 5 мая, в Ивано-Франковске начался международный фестиваль “Праздник кузнецов-2006”.
Торжественное открытие фестиваля состоялось на площади Рынок, где была установлена монументальная кованая композиция “Весна” – совместная работа участников фестиваля “Праздник кузнецов-2005”. Для композиции свои кузнечные творения предоставили мастера из Донецка и Ивано-Франковска, Ровно и Александрии Кировоградской области, Львова и Польши.
На нынешний фестиваль прибыло 260 гостей из 19 стран мира и из всех областей Украины – кузнецы, ведущие мастера кузнечного ремесла, художники и скульпторы по металлу.
Целью мероприятия является популяризация народных традиций и культуры региона, в частности, кузнечного искусства – одного из самых древних ремесел.
В рамках программы предусматривается проведение художественных выставок Орнаментальное кузнечество демонстрация кузнечного труда на центральной площади города, показательный рыцарский турнир изготовление гостями и участниками совместной работы монументальной композиции “Букет мастеров”.
Участников фестиваля поздравил городской председатель Ивано-Франковска Виктор Анушкевичус. Он наградил почетными грамотами авторов композиции Весна”. А в областном художественном музее открылась выставка студенческих работ учебных заведений Украины, которые готовят специалистов кузнечного дела, под названием “Художественный металл”.
Фестиваль завершится 7 мая.
http://www.1tv.com.ua/news/ukraine/07/05/04/21/20.html
Ковалі усього світу – єднайтесь
300 ковалів з понад 20 країн з‘їхалися на фестиваль ковалів до Івано-Франківська. На очах городян вони творять з розпеченого заліза справжні шедеври.
Центральна площа Івано-Франківська сьогодні перетворилася на справжню ковальську майстерню. Тут зібралися майстри по металу з понад 20 країн світу. Просто неба – розпалили горно. Адже саме з цього розпочинається робота кожного коваля. Бельгійські майстри на Прикарпатті вперше. Із собою привезли інструменти й багаторічний досвід роботи з металом. За кілька годин з розпеченого шматка заліза роблять абстрактну скульптуру. Кажуть, назви у неї немає, але вона жива. В ній – душа бельгійських ковалів.
Мак Конінер – коваль (Бельгія):
“Наша робота – тонка. А в Україні більше схильні до важкої ковки. Товсті металеві канали, великі квіти.”
19-річний Дмитро Криворученко з Криму – один з наймолодших учасників фестивалю. Потяг до металу відчув 6-ть років тому. Відтоді свої думки й почуття вкладає в палаючий вогонь та залізо. До того ж, каже хлопець, ковальським ремеслом можна непогано заробити. Головне – бажання працювати.
Дмитро Криворученко – коваль (Україна):
“Зараз молодь прагне робити щось своїми руками. Деякі – намагаються робити щось у металі. Для мене ця робота – це все моє життя, яке минає в тому ритмі, який я для себе обрав.”
На цій площі учасники свята куватимуть кожен свій невеличкий шедевр. Потім їх прикріплять на це «Великоднє сонце» – як символ дружби, єднання та взаємодопомоги між ковалями усього світу.
Іванна Янчук, Віталій Магалатій Перший канал
http://1plus1.tv/tsn_news/tsn_archive/?date=2007-05-04
“Свято ковалів” – під такою назвою в Івано-Франківську відкрився сьогодні п’ятий міжнародний фестиваль ковальського мистецтва
У місто з’їхались понад триста умільців з усього світу. Ось такий «пам’ятник ковальському мистецтву» прикрашає відтепер центр Івано-Франківська. Над «Букетом майстрів» працювали близько двох сотень ковалів – учасників торішнього фестивалю. Кожен кував по деталі. Цього року в Івано-Франківську кує вся Європа, Австралія, пів-Америки і навіть Антильські острови. Приємна дивовижа фестивалю – участь жінок-ковалІв. Щоправда, їх тут меншість – усього дві з-понад трьохсот учасників фестивалю. “Якщо маєш розум, то й сила не потрібна” – упевнені жінки-ковалихи.
Петербуржця Володимира Сохоневича називають «зіркою» у цьому ремеслі, а точніше – мистецтві. Коваль із тридцятирічним стажем переконаний: ковальство – це саме те, чого світові в нас варто повчитися.
Кожен майстер сьогодні кує свою деталь для однієї спільної скульптури. Раніше в Івано-Франківську ковалі хизувалися своїми виробами і презентували здебільшого ужиткові речі – дверні ручки, ґрати та ворота, то тепер везуть суто мистецькі – скульптури, малу пластику, панно. Ковалі, кажуть, нарешті відірвались од заробітчанства і більше віддаються мистецтву. Хоча якщо попросити, то продадуть.
Тут таки біля наковалень майстри собі їсти варили – під вечір обіцяють бучний банкет просто неба влаштувати. Цього року учасники фестивалю знову працюватимуть над спільною скульптурою. Кожен коваль викує свою деталь, їх приєднають на спільний каркас, і вийде скульптура «Великоднє сонце». І встановлять її десь у центрі Івано-Франківська.
http://www.gpu.ua/index.php?&id=161306&rid=15
300 ковалів зробили в центрі Франківська ”Великоднє сонце”
В Івано-Франківську відбувся п’ятий щорічний міжнародний фестиваль ковальського мистецтва ”Свято ковалів”. Цього року на ньому зібралися понад 300 учасників із 22 країн. Зокрема були майстри з Білорусі, Росії, Німеччини, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Франції, США.
Добиралися та жили в місті за власний кошт, адже фестиваль не комерційний. Організатори лише облаштували для учасників кузні. Вони стояли на площі Шептицького в центрі міста.
— П’ять років тому нас зібралася маленька купка. Вирішили проводити свято в місті, — розповідає один із керівників фестивалю, голова Всеукраїнської спілки майстрів ковальського мистецтва Сергій Полуботько, 45 років. — Тоді разом ми створили ”Стіл ковальської дружби”. А вже через два роки до нас почали приїздити майстри з-за кордону, і фестиваль став міжнародним.
2006-го спільною роботою всіх ковалів була композиція ”Букет майстрів”. Івано-франківці продали його в Донецьк за 50 тис. грн. Там витвір встановили перед міською мерією.
Прикарпатці зробили собі дублікат і встановили на вулиці Незалежності, так званій стометрівці. Відкриттям і розпочався цьогорічний фестиваль.
Шартелла Сантьяґо з Голландії до Івано-Франківська приїхала вдруге. Торік представляла делегацію учнів приватної школи Хубертуса Сенсена. Нині — вже сама майстер.
Сам Хубертус прибув на тиждень раніше. Шість днів він проводив майстер-класи та читав лекції в місцевому профтехучилищі N21 і Прикарпатському інституті мистецтв.
— Я приємно вражений змінами, — каже голландський коваль. — Торік в училищі було лише п’ять учнів, ковадло й молот. Нині навчається 20 майбутніх фахівців. Їм облаштували чудові майстерні.
Чоловік подарував учням набір інструментів для роботи з металом.
Спільно майстри цього року створили ”Великоднє сонце”. Заввишки воно сягає 3 м, а в діаметрі — майже 2. До диска ковалі приклепували 12 металевих променів із янголів, дзвіночків і жучків. Кожен додавав свою фігурку. Шартелла Сантьяґо ”посадила” на один із променів кованого метелика із 10-сантиметровими крилами.
Ледь не спізнився на свято бельгієць Херв Ванхут. До Івано-Франківська від добирався на власному мотоциклі, подолав 2 тис. км.
— Тут дійсно справжнє свято ковалів. А ще — гарні дівчата і смачне пиво, — сміється він.
У рамках фестивалю організували виставки ”Орнаментальне ковальство” та ”Художній метал”. Однак найбільше глядачів збиралося біля печей на площі. Приходило по кілька тисяч городян. Ковалі дарували їм розфарбовані металеві вареники, підкови на щастя, ложки та невеличких равликів.
Влаштували також театралізований лицарський турнір. Усі учасники були одягнені в лати, на кшталт середньовічних. Вони приїхали разом із кримськими ковалями.
Міжнародні представники назвали Івано-Франківський фестиваль ковальського мистецтва найкращим у Східній Європі та СНД за останні два роки.
http://ankontr.if.ua/news.aspx?id=1157
Протягом трьох днів Івано-Франківськ пишно відзначав свій ювілей – 345 річницю з дня отримання містом магдебурзького права. Пропонуємо вашій увазі дайджест найцікавішого, що відбувалось у нас, в місті, протягом цього часу. 24 тисячі кілометрів на мотоциклі подолав бельгійський коваль, щоб потрапити на “Свято ковалів-2007” : На цьогорічний фестиваль з’їхалися ковалі з двадцяти двох країн: Італії, Голандії, Узбекистану, Грузії, Фінляндії, Росії, Литви, Великобританії. Учасники свята – провідні майстри ковальського ремесла, художники, скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри. Один коваль із бельгійської делегації на фестиваль ковалів приїхав на власному мотоциклі, подолавши 24 тисячі кілометрів! Херв Вангоуте каже, що “Свято ковалів” цього вартує, адже межі навчанню ремеслу ковальства немає Популяризувати одне з найдавніших ремесл – ковальське мистецтво – та укріпити міжнародні і культурні зв’язки має на меті міжнародне “Свято ковалів-2007”. Воно розпочалося сьогодні на стометрівці урочистим відкриттям спільної роботи, виготовленої учасниками минулорічного ковальського фестивалю. Композиція, яка встановлена поруч із ляльковим театром, має назву “Букет майстрів”. Каркас зроблений в Івано-Франківську, а ось усі деталі “Букету” подаровані ковалями з різних куточків світу. Монументальна композиція стане не лише окрасою міста, а й символом дружби майстрів-ковалів. Ковальське свято відбувалося на площі Шептицького. Сюди з’їхалося близько трьохсот ковалів. Впродовж двох днів вони показуватимуть своє вміння, кожна делегація – національні особливості ковальських шкіл, свою фантазію. Учасники запевняють, що техніка ковалів єдина, проте роботи дещо відрізняються стилем та ідеєю. Марк де Конінк, учасник фестивалю з Бельгії розповідає: “Колись давно я мав багато сталі, не знав, що з нею зробити, вирішив складати композиції і це мені дуже сподобалось і вже сім років я займаюся цим ремеслом, мене це втягнуло і я про це не шкодую”. З Фінляндії на “Свято ковалів” приїхало лише двоє хлопців, усіх перехожих дивують своїм одягом та взуттям. Кажуть, куватимуть завтра, а поки що з усіма фотографуються напам’ять і демонструють вміння пити пиво залпом із рогу. Сергій Каспрук приїхав із Донецька. Вирішив поєднати красиве і цікаве із ситим. Свої роботи – пальму, столик та козу – виклав поруч із кухнею. Тим часом, поки ними цікавляться перехожі, він готує їжу. Пояснює, на таких заходах усі завжди голодні. Тим більше, ковалям потрібно час від часу підкріплятися. Ремесло це – не з простих, запевняє Сергій. Місцеві ковалі кажуть, в Україні ковальство активно розвивається, рівень робіт зростає, попит на них збільшується. Щоправда, хотілося б, щоб у поціновувачів ковальських робіт було більше грошей. І хоча ковальська справа нелегка – про неї ковалі говорять із великим захопленням: “Це життя, каже Сергій Каспрук, починаеш кувати – заспокоюєшся, хтось відволікає – нервуєш. Важко тоді, коли не любиш цю справу, а такого бути не може: бо те, що виходить в кінцевому результаті – самому дух перехоплює!” Усі ковальські роботи залишаться в Івано-Франківську у вигляді спільно скованої монументальної композиції – “Великоднє сонечко”. Наразі з місцем, де світитиме воно, ще не визначилися. Однак існує ще одна проблема і окрім місця встановлення. За одну ніч вандали встигли зруйнувати композицію і тепер її треба відновлювати. В Івано-Франківську визначили лауреатів премії Франка : Імена достойників у літературі та журналістиці оголосили напередодні Дня міста. Лауреатів Франкової премії нагородили в рамках святкового концерту, до відзначення 345-річниці міста В галузі художньої літератури лауреатом стала івано-франківська письменниця Ольга Деркачова за “Синдром підсніжника”. Це оповідання про людей, ангелів та щирі почуття. За словами авторки, “Синдром підсніжника” – це жіночий монолог про потаємні мрії. Письменниця вважає, що її книга допоможе читачам зламати свою заангажованість і стати вільними у вияві своїх емоцій. Ольга Деркачова каже, премія – це не лише визнання, а й занята ніша в літературному процесі. В галузі журналістики премію Івана Франка присудили Богданові Скаврону – за серію публікацій 2006 року в газеті “Галицький кореспондент”. Здебільшого журналіст пише про історію Галичини, Галича, старого Станіславова. Призначення премії для журналіста стало несподіванкою. Три тисячі гривень планує витрати на придбання нового комп’ютера або ж віддасть гроші дружині. “Не сподівався, що мою роботу так високо відзначать, адже я виконував її щоденно. Я ніколи так високо не був поціновуваний. Надалі буду працювати звичайним журналістом “Галицького Кореспондента”, – каже Богдан Скаврон. Традиційну третю премію Франка цього року комісія вирішила не присуджувати нікому. В міському управлінні культури кажуть, серед поетів на премію Франка претендентів не було. Лицарський турнір у Івано-Франківську: Справжні лицарі зійшлися у двобої на центральній площі Івано-Франківська цими вихідними. У показовому лицарському турнірі взяли участь представники різних лицарських клубів Криму. Загалом, лицарському руху в Україні – близько 10 років. І тільки останнім часом, кажуть учасники турніру, він почав активізовуватися Англія, Франція, Італія, православне князівство Феодора та Кримське ханство. Різні культури, різні епохи. Всі – зійшлися у бою. Всі – об’єднані любов’ю до спорту, історії та ковальської справи. Для Максима, англійського лицаря кінця 14 століття, це давнє захоплення військовою історією. Для Дмитра, лицаря князівства Феодора, можливість отримати велику дозу адреналіна. Це хобі, кажуть лицарі, потребує і неабиякої сили та витривалості. Обладунки важать від 20 до 25 кілограмів. Носити їх у спеку – серйозне випробування. Вся зброя і обладунки – точне відтворення того, що існувало колись. Для цього – вивчають старовинні документи, книги та фрески.Тому ці хлопці називають себе не толкієністами, а реставраторами. Або реконструкторами. Кажуть, реконструкция- точне відтворення оригіналів артефактів, які сьогодні існують в світі. Багато лицарів є ковалями. Тому все вдається виготовити власними руками. На одні обладунки – від місяця до трьох. Несподіванкою для учасників став виклик на бій лицаря з Івано-Франківська. Андрій в обладунках вікінга каже, у нашому місті лицарів тільки четверо. Можливо вони також братимуть участь у лицарських Фестивалях, які проходитимуть в Криму влітку. Торт: Івано-Франківці сьогодні куштували найбільший в області торт. Шедевр місцевих кондитерів, розміром 3 м на 70 сантиметрів, складався з кількох видів прикарпатських перекладанців. Виглядав торт як величезний вишитий рушник, подарований місту на честь його 345-річчя. Вигляд виробу його автори вважають символічним. Саме рушник є неодмінним атрибутом українського свята. Важив диво-торт понад вісімдесят кілограмів. На його виготовлення витратили майже півтисячі яєць, 14 кілограмів муки та 18 – масла. Загалом до прикарпатського шедевра увійшло кілька десятків інгредієнтів та більше тисячі оздоблювальних елементів. Творили це диво п’ятеро кращих кондитерів області.Зовні пляцок нагадував рушник. З фігурками двох гуцулят та символічними написами. Дизайн виробу його автори вибрали невипадково.Скуштувати диво-торт сьогодні змогли всі бажаючі. Шматочками святкового пляцка частували всіх присутніх на площі перед ратушею. Розміри торта кондитери вважають умовними. Кажуть, спекли б набагато більший. Тільки от транспорту не було. Наступного року, сподіваються, все вдасться. Концерт до дня міста: Гламурним виступом Скрябіна, запальними танцями ВВ та традиційним феєрверком закінчували вчора святкування 345 річниці з дня заснування Івано-Франківська. Зірки сцени не тільки розважали місцеву публіку, але й розповідали про своє бачення справ в українськокому шоу-бізнесі та ділились планами на майбутнє. На сцені Олег Скрипка під легендарні “Танці” та “Весну” демонструє нові па вивчені під час недавнього розважального шоу. Лідер ВВ заводить глядачів жваво рухаючись на сцені. Свій вчорашній виступ називає ностальгійною програмою в стилі пострадянського соцреалізму. І зовсім інший Скрипка поза сценою. Він цілком серйозно розповідає про своє розчарування проектом Танці з зірками, шкодує що через політичну ситуацію в державі уже рік не може організувати гастролі країною та презентувати новий альбом гурту. А ще Олег Скрипка на пропозиції політичних партій увійти до списків відповідає відмовою. Він, як і Сашко Положинський, не хоче бути героєм України – йому вистачає того, що він співак. Кузьма – повний контраст Скрипки. Для нього не проблема показати зі сцени нецензурний жест чи закликати глядачів поскандувати слово із трьох букв. Поза сценою він такий же відірваний, як і на ній. Каже, що виходячи до глядачів, не натягає масок, а є таким як у житті. До речі цього року фанати скрябіна матимуть нагоду прочитати вже другу автобіографічну повість співака, якщо він знайде на неї час між зйомками у телепрограмах та концертами.Зараз скрябін і вв пишуть нові альбоми. а на початку наступного року гурти сподіваються влаштувати собі тур Україною.
Ігор Марковський
КОВАЛЬСЬКЕ СВЯТО
4 травня в міст і Івано-Франківську урочисто відкрили V Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів — 2007». Організатори свята – Івано-Франківське відділення Спілки ковалів України. Розпочали цьогорічний фестиваль зі встановлення по вулиці Незалежності, поруч з приміщенням обласного лялькового театру імені Марійки Підгорянки монументальної композиції «Букет майстрів», що була виготовлена під час минулорічного фестивалю. Висота цього витвору 4.5 метри, основу – високу металеву спіраль зі спеціальними отворами – виконали заздалегідь, а ось всі елементи букета виготовляв кожен із запрошених художників-ковалів.
Учасниками «Свята ковалів — 2007» були представники з 22 країн світу, зокрема з Угорщини, Канади, Узбекистану, Грузії, Росії, Італії, Сицилії, Литви, Великобританії, Бельгії тощо. Вперше на фестиваль завітали ковалі з Фінляндії та Австралії. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.
Основне фестивальне дійство — демонстрація ковальської праці та виставка кованих речей — відбулося 5 травня на площі Шептицького, де майстри з різних країн показали особливості своїх національних ковальських шкіл, а також потішили івано-франківців та гостей міста в день його 345-річчя цікавими презентаціями своїх країн.
Дуже приємно було бачити на цьому фестивалі ковалів з Ужгорода. 25 майстрів приїхали на Прикарпаття, щоб популяризувати народні традиції та культуру нашого регіону, зокрема ковальського мистецтва – одного з найдавніших ремесел, яке було несправедливо забуте.
Я прийшла на фестиваль, коли майстер-клас проводив голова осередку ковалів Закарпаття Андрій Бедрик. Цікаво було спостерігати, як із куска холодного металу під дією вогню, сили та фантазії з’являлась фігурка майбутньої композиції. Ніби й важко ось так, цілий день на сонці, працювати молотом, а по хлопцях і не скажеш, що втомилися. Посміхаються, з задоволенням розповідають про свою роботу.
Мистецтво ковальства водночас є старовинним та дуже молодим, бо тільки зараз почало знову відроджуватись. Ще донедавна ковалі поодинці займались своєю справою, виконували замовлення клієнтів. Та два роки назад, в лютому 2005 року, була створена “Спілка майстрів ковальського мистецтва”. В Ужгороді в цей же час сформувався осередок майстрів Закарпаття та клуб ковалів, який ставив перед собою основну ціль – об’єднати майстерні Бедрика Андрія, Перепелиці Сергія, Потрогоша Яна, Гладюка Володимира, Тяско Сергія, Алексика Ігоря та інших. Клуб гордиться своїми майстрами, адже всі вони, без винятку, мають найбільший професійний рівень по якості та дизайну. По тих композиціях, які бачила, можу відверто сказати, що хлопці вкладають у свою працю думки, почуття та тільки хорошу енергію. В цьому може переконатись і наш шановний читач. Роботи ужгородських ковалів можна побачити не тільки в приватних садибах, ними облаштований інтер’єр готелю “Атлант”, готель “Едуард”, дизайн-студія “Юліана”. Ковалі розповідали, що задумів, ескізів є багато. Мають велике бажання працювати, прикрашати рідне місто, як це зробили донецькі майстри ( у Донецьку цілий парк оздоблений роботами ковалів), але є завжди “Але”…Хлопці також розповідали, що мер Чернівців, коли прочитав про франківський фестиваль, запросив усіх учасників до свого міста, хоче влаштувати подібне свято вогню та металу на Буковині. Такі акції, фестивалі вкрай необхідні сьогодні майстрам ковальської справи. Саме там вони можуть зустрітись, обмінятись досвідом, почерпнути для себе нові ідеї, а головне – навчити нас з вами, простих людей, впізнавати у ковальській справі справжнє мистецтво, а не швидкий “ширпотреб за маленьку ціну”, яким користуються такі-собі майстрики.
Мають ужгородські ковалі ще один гарний задум. На День музею, що святкується 18 травня, хочуть разом зібратись в Ужгородському замку та провести свій виступ-показ ковальської справи (контактний телефон клубу ковалів 8 095 2017290).
Фестиваль в Івано-Франківську закінчився, майстри роз’їхались по домівках, та велике сонечко, в яке кожен учасник вклав свою працю та частинку серця, буде зігрівати івано-франківців ще довго-довго.
Ольга Масловська,
Івано-Франківськ,спеціально для «Трибуни»
[ Повернутись до переліку новин ]