Для киян Святий Михайло є ще й покровителем столиці. То хіба ж могли ми відправити в архів матеріал про таке дійство, хоча грудневий номер КМ був дуже насичений? Тож розглядайте фото і заздріть усім, кого ви на них бачите, бо ми впевнені, що наступного разу ніякі обставини або термінові замовлення не змусять вас забаритися.

Приєднуйтесь до славного ковальського гурту! Авжеж – понад 60 ковалів з усієї України зібралося покувати, поспілкуватися, баранчика посмажити, пригоститися, свіжим повітрям подихати. Та й не тільки з України! Були з нами разом і два непосидючих голландця – коваль-мандрівник Хууб Сенсен та його учень Рон Конінгс.

Закордонні гості відзначили, що подібні камерні ковальські зустрічі дуже популярні й на заході і також у народі звуться «Михайловими куваннями». А ще Хууб привіз із собою макет роботи – пам’ятника, який він розробив для встановлення біля крематорію на півдні Голландії. Майстру було запропоновано зробити споруду, яка має втілювати чотири стихії природи – землю, вогонь, воду й повітря. Уявна куля огорнута металевими язиками полум’я, в яких буде сховано труби, що подаватимуть воду.

Майстерня Сергія Полуботька брала безпосередню участь у виготовленні деталей пам’ятника. «Великоднє сонечко», яке поєднало в собі сонячні усмішки з усієї України, дороблялося під пильним оком організаторів, які радилися щодо найменшого твору, дбайливо піклуючись про місце його встановлення. Цього року сонечко знов прикрасить славетний Івано-Франківськ, як і інші твори, які додають настрою мешканцям і гостям міста.

Українські ковалі готувалися й до спільної роботи, яка матиме продовження у травні, під час проведення традиційного ковальського фестивалю в Івано-Франківську – робили балясини до огорожі. Звісно, уяви майстрів ніхто не обмежував, тому спостерігати за народженням нових творів було дуже цікаво.

Участь у цьому взяли майстри АР Крим – Олег Криворученко, Ігор та Володимир Ромашенки. Тетяна Криворученко, як мама ковалів, давала поради і слідкувала за процесом втілення ідеї. Завзято кували хлопці з Чернівців – Андрій Хорт, Ігор Веренько, Ярослав Сопрович. Не пас задніх Тернопіль – Андрій Вавринів, Віктор Вертепний, Андрій Шевчук. На очах присутніх народжувався казковий дракончик від майстра із Косова Василя Русака.

Завзято працювали гостинні івано-франківці – Роман Заборський, Віталій Городецький, Роман Півень, Сергій Бовцаревський, Василь Боднар, Іван Шандро, Мар’ян Комар. Андрій Бондаренко з Костянтинівки Донецької області залюбки допомагав Ігорю Руденку у створенні філософської композиції «Підкова». Віртуозно працювали ковалі з Кам’янця-Подільського – Юрій Галецький, Андрій Кліщ, Максим Блаута. Веселий гурт ужгородців приваблював увагу присутніх – Анатолій та Василь Криваничі, Олег Путрашик, Михайло Горват чаклували біля ковадла. Неподалік від них у вогні вже з’являвся образ фантазійного листа, створеного дуетом Сергія Перепелиці та Едуарда Яцкувича.

Постійно приїжджали люди – Володимир Кудлейчук, щойно повідавши новини, відразу став до молота. Сергій Каспрук, як справжній кухар, зранку по всіх фронтах розпочав чистити, різати, варити, тож невдовзі біля нього організувався гурт поварської підтримки, а результатом став смачний куліш під смаженого баранця. Були і привітання, і пісні (голландською теж), і дискусії, і поради – про все і всіх розказати буде місця замало. Щиро раділи всім. А найбільш «відірвалися» дітлахи – видершись на труби, вони із сміхом кидали сніжки в кожного, хто проходив поряд, бігали, намагалися щось кувати або запалити хмиз у вогні… Отак щиро, по-родинному весело й гомінко пройшли «Михайлові кування» в Івано-Франківську.

А про Святого Архістратига в народі оповідають таку легенду: «Бог, створивши світ, поставив на чотирьох його кінцях янголів. Посадив Михайлові на ліве плече вітер і доручив ним керувати. Тримає святий вітра за вуса – той ледве віє. А як відпустить Михайло вітрові вуса на хвилинку – то відразу ж зривається буря або завірюха. Тоді Михайло знову мерщій хапати вітра за вуса. А коли б зовсім відпустив, то геть би світ змело». Тож нехай благословення Архістратига Михаїла буде з вами в усі пори року!

Тоді він піддається вправному майстрові, дає з себе зробити твір мистецтва, чи ужитковий виріб. Тоді відбувається священна дія – розмова, яку знає і чує сам коваль і його матеріал – залізо.

Ковальська громада Ужгорода, останні певно два роки займає досить активну позицію в Україні, вони організовують ось уже другий рік поспіль ковальське свято “Гамора” у Лисичеві; беруть участь у святкуванні музею Ужгородського замку; займаються відновленням Невицького замку, і постійно разом спільно підходять до справи, а у планах ще є багато задуманих цікавих проектів, пов’язаних з металом.

Звичайно, ці акції би не відбулися, якби не постійна робота, любов до ковальства самих ковалів, Сергія Тяско, Яна Потрогоша, а тепер також творчої майстерні “Три Івани”, майстерні «Альфа і Омега», Сергія Перепелиці, Володимира Поповича та інших, без енергії та бажання, яких мабуть ці акції би не відбулися на такому рівні.

Вони також цікаві й кожен індивідуально, як митець, до прикладу Ян Потрогош є автором робіт, які були призерами на міжнародних симпозіумах та конкурсах у Франції, Чехії, Польщі, його цікаве творче мислення, здебільшого це лаконічні форми, конструкції та механізми, виражені у великій та малій пластиці, мобільних об’єктах.

А твори Сергія Тяска відрізняються особливою любов’ю до заліза, зауважуєш як в процесі він відчуває його. Він створює свою філософію та музику у металі. Декоративним моментом часто виступає фактура матеріалу, коснтруктивні з’єднання, виконані чітко і досконало, з мистецьким підходом. Тому й логічним є той факт, що фестиваль “Гамора 2008” відбувся саме за їх ініціативи.

Організаторами ковальського свята були
– Таня Смріга,
- Сергій Тяско,
- Ян Потрогош та інші.

Уже вдруге фестиваль «Гамора» у невеличкому селі Лисичеві проводиться разом з ковальською громадою Ужгорода. Зазвичай, свято фольклорного характеру, обмежувалось представленням народних колективів, традицій, кухні з карпатських регіонів, передусім з Закарпаття.

Вдалим і цікавим є поєднання фольклорної музики разом з динамыкою ковальства, що саме представлено на фестивалі «Гамора» в останні вихідні червня у селі Лисичево, Іршавського району на Закарпатті. Назва свята походить від давньої та однієї з не багатьох діючих в Європі кузні – Гамори на водяному млині. Незвичне для нашого слов’янського вуха слово «гамора» має німецьке походження, Hammer — це молот. На Закарпатті й досі кажуть на великий молот або клепач — гамор. Аналогічні кузні діяли в Німеччині та Словаччині і, скоріш за все, були типовими для території Австро-Угорщини.

Сьогодні „Гамора” – кузня-музей. Раніше тут була паперова мануфактура, а з середини ХІХ століття – кузня, у якій було 5 водяних коліс, кожне потужністю 8 кінських сил. Щороку вироблялось 100 вагонів литва, 120 тисяч лопат і мотик. Експортували продукцію в Югославію, Румунію, Угорщину. Працює Гамора за принципом водяного млина. Вода гірської ріки крутить величезне колесо, яке, у свою чергу приводить в дію молот в кузні.

А ще хотілось би зазначити, що фестиваль в Лисичево, особливий тим, що село, в кінці дороги, в горах, маленьке, а тут велика кузня Гамора на водяному молоті ось уже кілька століть зачаровує своєю автентичністю і застосуванням природи, такою так би сказати органічністю в середовищі. Під час фестивалю селище перетворюється у „живу майстерню”, а також сцену для виставок, музики, танців.

Вся площа біля Гамори заставлена наковальнями та різним ковальським начинням. На території Гамори в ці дні працюють майстри вогню і металу. Дзвін молотів та наковалень, запах паленого вугілля та розжареного заліза створюють настрій та атмосферу ковальського свята.

Незважаючи на те, що фестиваль задуманий як невеликий, камерний, на площі біля Гамори дев’ять наковалень та горна, проте тут зібрались близько 50 майстрів ковальського мистецтва не лише із Закарпаття, а й зі Львова, Івано-Франківська, Кам’янець-Подільська, Києва та Білорусії і за два дні встигли й попрацювати. Тут ковалі не диференціюються за регіонами чи країнами, а просто друзі, які є ковалями. Кожен має намір щось своє показати, хтось виразитись коротко, майстерно і лаконічно, хтось детально і надзвичайно ретельно підходить до своєї роботи, продумуючи кожну деталь.

Минулого року майстри разом працювали над спільною роботою. Загальною темою ковальського свята було виконання елементів для інстальованої біля входу на територію музею Гамори – залізної скульптури. Цікавою є ідея цієї роботи (автор С. Тяско) – основний матеріал – старі залізні смуги, поверхня яких уже з’їла іржа за десятиліття, зверху композиційно поєднані штабом з прокованими отворами – ця частина скульптури символізує старе сухе дерево, де можна й побачити паралель з ковальським ремеслом, яке пережило занепад у ХХ ст. Робота вдалася, ковалі залишили частинку свого мистецтва тут, у Лисичево, біля Гамори на скульптурі-дереві – відродження та активізація Гамори, ковальства на Україні.

Цього року фестиваль був тематичним, тема цікава і здавалось би спершу складна, бо нематеріальна – звук. Як можна втілити звук у металі, по різному, наприклад звук є невід’ємним у роботі над металом у ковальстві, це музика металу. (наприклад, у невеличкому містечку Ібзітц у Австрії – в ковальському центрі, у 1998 році був проведений такий проект як «Звуки мого села», що являло собою поєднання звуків металу у кузнях та виробництвах з джазовими мелодіями), тобто тема, цікава і трактувати, втілювати у матеріал чи у звук можна експериментувати. Метал є матеріалом для створення багатьох деталей та музичних інструментів, а також метал може бути просто матеріалом для творчого, вираження власного розуміння чи певної концепції на тему звук, як художній засіб.

Протягом двох днів фестивалю звук був усюди, дзвін молотків та наковалень, металу, голоси та народні пісні. Інколи навіть тут витав такий звук автентики, якого в нашому швидкому часі важко почути, вловити, а також створити. Протягом двох днів ковалі поодиноко чи з колегами працювали над роботами на тему «Звук». Дуже цікавим був сам процес, за ним спостерігати чи брати участь, а також результат, тому що сприйняття, бачення та звичайно вираження цієї теми в ковальстві у кожного індивідуальне.

Звук у роботі з металом є невід’ємним і важливим, він звучить у різних своїх станах зовсім інакше, коли гарячий чи холодний, коли його гартують, чи кують, багато різних звуків, дуже широка тема, бо є звук у музиці чи як явище, варіантів для власного вираження безліч і цікаво. Тому в часі проведення фестивалю, організаторами свята було продумано певні критерії для визначення та нагородження кращих робіт, а саме – «звук, як музика»; «звук, як фізичне явище»; «звук, як акція».

Протягом двох днів свята спільними зусиллями було викувано та представлено 18 творчих робіт на тему “Звук”. То який він “звук”? Це – скрипка (“Скрипка”, Густі П., Іршава), трембіта (“Трембіта” Попович В., Ужгород), гітара (“Гітара” Зейкан Є., с. Білки Іршав. р-ну), музика (“Музика свята” кузні “Археарт” і “Старовинна кузня”), ноти (“Співаюча нота” Ю. Круш, Білорусія та Б. Попов і А. Зубрицький, Київ); чи це – весела дія, акція (“Тарабарабанка” А. Петрів, М.Комар, Р. Кліщ, Я. Ткачук , Львів – Ів.-Франківськ – Кам.-Подільський – Косів; І. Слободян та М. Бунковський, Львів – медалі), чи розуміння його з позицій фізичного та людського (“Механічна дримба” майстерня “Три Івани”, Ужгород; “Звук” С. Полуботько, А. Рудік, Івано-Франківськ), чи відсутність звуку, як доказ і розуміння його (“Заткайся” Я. Ярмола, Ужгород).

Твори художників-ковалів презентували розмаїтість творчої думки, майстерності, а також позиції та бачення такої непростої квінтесенції, як звук у різних позиціях – це дія, константа і філософія…

Спеціальними нагородами були відзначені: у номінації “Звук, як музика” – “Трембіта” Поповича В. з Ужгорода, виконана з металевих кованих частин, дещо за формою нагадує горн та видає глибокий звук та “Скрипка” Густі Павла з Іршави – майстер працював над нею два дні, доводив її майстерно і скурпульозно з деталями до завершення.

У номінації “Звук, як фізичне явище” – “Механічна дримба” майстерня “Три Івани” (Потрогош Ян, Криванич Аналолій, Путрашик Олег) – цікава робота складна, продумана та викувана конструкція всередині “музичного інструменту” у вигляді зухвалої іронічної форми каструлі, тут звук присутній і як музика і як її заперечення. В цій же номінації відзнаку отримав Ярослав Ярмола з Ужгорода за твір “Заткайся” – лаконічний твір, виконаний за короткий час, ковальськими методами, має вигляд жіночих губ, зашитих металевим джгутом, він являє собою не звук, а його відсутність, тобто відверте бажання цього.

В номінації “Звук, як акція” отримали нагороду за спільну роботу “Тарабарабанка” Петрів Андрій (Львів), Комар Мар’ян (Ів.-Франківськ), Кліщ Роман (Кам’янець-Подільський) та Ярослава Ткачук (Косів), яка являє собою веселий “інструмент” у вигляді кованого прута, на якого нанизані зім’яті молотком бляшанки від напоїв, які в свою чергу в русі дають звук, тарабанять банками, ось такий веселий підхід до серйозної теми.

Та також були відзначені Ігор Слободян та Мар’ян Бунковський зі Львова за постійний звук на площі, тобто протягом двох днів свята вони кували та вибивали металеві медалі, які потім дарували усім бажаючим, постійно створюючи звук.

Цього року організатори намагались урізноманітнити програму фестивалю, тому була задумана ще одна акція-номінація за кращу архітектурну форму в комплексі наметового містечка. Тут було відзначено Юрія Круша з Білорусії, Богдана Попова та Андрія Зубрицького з Києва за інсталяцію індіанського тіппі на території кемпінгу.

Слід зауважити, що свято в цьому році пройшло на високому рівні, вдалося втілити свої плани організаторам, ковалі мали можливість ще раз зустрітися, та звичайно покувати “звук”, тому такого плану зустрічі, спілкування, спільна праця в невимушеній дружній атмосфері стають одним з перших факторів, які популяризують сучасне ковальське мистецтво, надають йому ще більше динаміки і подальших поштовхів та творчих інспірацій для художників-ковалів.

Марта Кравченко
Гамора 2008 – “Звук”

Властители огня и металла

Автор: Светлана ИСАЧЕНКО

Когда впервые под ударом молота прогнулся раскаленный металл, в то же мгновение перед человечеством пали завесы всех семи магических врат. Кто-то выбирал путь меча, другие — орала, но с тех пор в руках кузнеца оказались выкованные им ключи от богатства и счастья. На минувших выходных Ивано-Франковск посетили те, кто открывает ими еще и мир творчества и красоты. Можно сказать, настоящие сыны Гефеста и Афродиты.

Франковск праздновал День города и в пятый раз проводил Международный фестиваль кузнечного искусства «Праздник кузнецов», уверенно превращаясь в Мекку властителей огня и металла, посвятивших себя именно художественной ковке. На этот раз сюда пожаловали мастера из Венгрии, Финляндии, Австрии, Канады, Грузии, Узбекистана. Бельгиец Герв ван Хоут гнал на своем «харлее» через пол-Европы и потом все эти праздничные дни восторженно восклицал: «Я так счастлив, что сюда приехал! Встретил много давних друзей и еще больше новых! А какой город, какие люди, какая страна!»

Несколько дней площадь Шептицкого выглядела как большая кузница под открытым небом, где почти 300 кузнецов из 23 стран мира демонстрировали свое мастерство, обменивались профессиональными секретами, опытом и особенностями национальных кузнечных школ. Сицилийская делегация угощала всех неимоверно кислыми лимонами и колдова¬ла над даром Ивано-Франковску — полутораметровой композицией, планируя положить ею начало дружеским связям между Прикарпатьем и Сицилией на уровне кузнечного ремесла.

Глядя на работы художника-кузнеца экстра-класса рос¬сиянина Владимира Маркова, глазам не веришь, что из металла можно сделать нечто подобное. Признанный корифей кузнечества, руководитель голландской делегации Хуберт Сенсен, в свои 68 лет дающий фору молодым коллегам, проводил мастер-класс по технике ковки дамасской стали, которую когда-то усовершенствовал у известного мастера булата Юрия Саркисяна. А еще, как и в прошлом году, несколько дней преподавал теорию и практику кузнечного мастерства в одном из местных профтехучилищ и в Прикарпатском институте искусств, где с недавних пор готовят профессиональных кузнецов.

— Прекрасно, что молодежь стремится овладеть этим древним ремеслом и что сегодня есть где и у кого учиться, — говорит г-н Сенсен. — Я сам 14-летним пареньком начал работать помощником кузнеца в одной чудом сохранившейся старой сельской кузнице. Когда же надумал получить основательное профессиональное образование, с болью убедился, что таких учебных заведений почти не осталось. Кузнечество вымирало, и не только у нас. Поэтому решил посвятить ему свою жизнь. Много ездил по миру, перенимал все самое лучшее, учил других. Ваш фестиваль — настоящий праздник мирового кузнечного искусства и путь к его расцвету.

Однажды во всемирно известную мастерскую Хуберта Сенсена зашла невероятной красоты молодая негритянка и заявила, что желает быть кузнецом. Взяла Шартелла Сантьяго молот и с тех пор, многим на удивление, не выпускает его из рук, выковывая из металла красивые утонченные вещи. Во Франковске Шартелла стала любимицей фестиваля, с удовольствием со всеми фотографировалась, раздавала автографы, успевая между тем умело, с особой, недоступной мужчинам грациозностью ковать.

Были свои кузнечных дел мастерицы в делегации из Львова. Но женщина в кузнице — скорее эксклюзив. Это исключительно мужская профессия, невероятно тяжелая и физически изнурительная. По большому счету, в ней мало что изменилось с незапамятных времен. Один из организаторов фестиваля, председатель франковской ассоциации Всеукраинского союза кузнецов Михаил Клоч¬ко любезно показал журналистам, какой вид имеет современная кузница, которую он основал вместе со своим другом, известным мастером-кузнецом Михаилом Зарицким.

Хотя она называется мастерская «Гефест» и размещена в просторном светлом помещении, в ней все те же печи с углями, где раскаляют металл докрасна, все тот же специфический запах и инвентарь, которым пользовались еще в седой древности, — наковальня, молот, великое множество всяких молотков, режущие сталь ножницы, щипцы, рукоятки. Все тот же адский жар от горна, металлический звон равномерных ударов до седьмого пота и кровавых мозолей.

В современных кузницах используют пневматические прессы и сварочные аппараты. Исключительно для удобства и ускорения процесса ковки, хотя сторонники сохранения аутентичности профессии этого не одобряют. Однако в общем механизировать труд кузнеца невозможно. В каждое изделие он вкладывал и будет вкладывать силу и умелость рук, творческое воображение и тепло своего сердца. Как никогда не повторяется естественный узор на дамасской стали, так каждая кованая вещь является уникальной и хранит индивидуальность своего создателя.
Франковск ориентируется именно на высококачественную художественную составляющую кузнечного мастерства. Поэтому сюда приезжают как кузнецы, уже признанные миром, чьи работы вошли в международные каталоги, украшают современные дворцы, музеи, городские парки и площади, так и те, кто только заявляют о себе на этом поприще, стремясь учиться умению у лучших мировых художников по металлу.

В этом смысле фестиваль в Ивано-Франковске вносит неоценимый вклад в отечественную культуру. Ведь если, скажем, прикладное кузнечное ремесло еще как-то теплилось по хуторам и селам, то художественное за советский период, особенно во времена тоталитаризма, было истреблено в Украине на корню. Исчезли мастера, целые школы, вековые традиции. Как заметил искусст¬вовед Алек¬сей Роготченко, сегодня орнаментальное кузнечное дело, словно феникс, возрождается из пепла, а лучше сказать — из раскаленного горна.

Владимир Дейнека, приехавший из Днепропетровска, едва ли не единственный из присутствующих на фестивале кузнецов-орнаменталистов имеет определенную семейную традицию. Его дед был уважаемым сельским кузнецом, так и умершим в кузнице в 105 лет. Из нынешних же художников по металлу почти никто не перенимал профессию от опытных мастеров. Учились своими силами, причем не юными, а поработав инженерами, музыкантами, учителями. Однако дипломант многих международных конкурсов, преподаватель знаменитой «Мухинки», известный и неповторимый художник-кузнец из Питера Владимир Сохоневич (кстати, бывший харьковчанин) высоко оценил работы ужгородца Сергея Тяска.

На конференции-презентации участников фестиваля, проходившей в день его открытия, весь зал аплодировал донетчанам, которые, как и франковцы, уверенно формируют свою школу художественного кузнечного мастерства. Между прочим, благодаря местным властям.

Мэр Донецка Александр Лукьянченко, бывший городской голова Ивано-Франковска Зиновий Шкутяк и нынешний — Виктор Анушкевичус, всячески содействуя развитию кузнечного дела, поддерживают его морально и материально. «Букет мастеров» — совместная работа 200 кузнецов из 17 стран мира, которые на франковском «Празднике кузнецов-2006» изготовили декоративные композиции из любимых кованых элементов и украсили ими спиральную колонну высотой 10 метров, — установлен на одной из центральных площадей столицы Донбасса, прекрасно гармонирует со знаменитым донецким Парком кованых фигур. К этой символической оси, протянувшейся с запада на восток, присоединяются Крым, Полтава, Киев, Львов.

На этот раз участники фестиваля ковали «Пасхальное солнце».
— Еще не определились, какому городу его отдадим, — говорит председатель Всеукраинского союза кузнецов Сергей Полуботько. — Но точно знаем, что его сияние будет согревать наше большое и дружеское кузнецкое братство.

http://www.rambler.ru/news/events/ukraine/10316977.html

07.05.2007 18:11 | Газета по-украински

В Ивано-Франковске состоялся пятый ежегодный международный фестиваль кузнечного искусства Праздник кузнецов. В этом году на нем собрались более 300 участников из 22 стран. В частности, были мастера из Беларуси, России, Германии, Великобритании, Израиля, Польши, Франции, США.

Добирались и жили в городе на собственные деньги, ведь фестиваль не коммерческий. Организаторы только обустроили для участников кузницы. Они стояли на площади Шептицкого в центре города.

– Пять лет назад нас собралась маленькая кучка. Решили проводить праздник в городе, – рассказывает один из руководителей фестиваля, председатель Всеукраинского союза мастеров кузнечного искусства Сергей Полуботько, 45 лет. – Тогда вместе мы создали Стол кузнечной дружбы. А уже через два года к нам начали приезжать мастера из-за границы, и фестиваль стал международным.

В 2006-м общей работой всех кузнецов была композиция Букет мастеров. Ивано-франковцы продали ее в Донецк за 50 тыс. грн. Там творение установили перед городской мэрией.

Прикарпатцы сделали себе дубликат и установили на улице Независимости, так называемой стометровке. Открытием и начался нынешний фестиваль.

Шартелла Сантьяго из Голландии в Ивано-Франковск приехала во второй раз. В прошлом году представляла делегацию учеников частной школы Хубертуса Сенсена. Сейчас – уже сама мастер.

Сам Хубертус прибыл на неделю раньше. Шесть дней он проводил мастер-классы и читал лекции в местном профтехучилище N21 и в Прикарпатском институте искусств.

– Я приятно поражен изменениями, – говорит голландский кузнец. – В прошлом году в училище было всего лишь пять учеников, наковальня и молот. Сейчас учится 20 будущих специалистов. Им обустроили прекрасные мастерские.

Мужчина подарил ученикам набор инструментов для работы с металлом.

Совместно мастера в этом году создали Пасхальное солнце. Высотой оно достигает 3 м, а в диаметре – почти 2. К диску кузнецы приклепывали 12 металлических лучей из а нге ло в, колокольчиков и жучков. Каждый добавлял свою фигурку. Шартелла Сантьяго посадила на один из лучей кованую бабочку с 10-сантиметровыми крыльями.

Едва не опоздал на праздник бельгиец Херв Ванхут. В Ивано-Франковск он добирался на собственном мотоцикле, преодолел 2 тыс. км.

– Здесь действительно настоящий праздник кузнецов. А еще – красивые девушки и вкусное пиво, – смеется он.

В рамках фестиваля организовали выставки Орнаментальное кузнечное ремесло и Художественный металл. Однако больше всего зрителей собиралось возле печей на площади. Приходило по несколько тысяч горожан. Кузнецы дарили им раскрашенные металлические вареники, подковы на счастье, ложки и небольшие улитки.

Устроили также театрализованный рыцарский турнир. Все участники были одеты в доспехи, наподобие средневековых. Они приехали вместе с крымскими кузнецами.

Международные представители назвали Ивано-Франковский фестиваль кузнечного искусства лучшим в Восточной Европе и СНГ за последние два года.

Газета по-украински

Сегодня, 5 мая, в Ивано-Франковске начался международный фестиваль “Праздник кузнецов-2006”.

Торжественное открытие фестиваля состоялось на площади Рынок, где была установлена монументальная кованая композиция “Весна” – совместная работа участников фестиваля “Праздник кузнецов-2005”. Для композиции свои кузнечные творения предоставили мастера из Донецка и Ивано-Франковска, Ровно и Александрии Кировоградской области, Львова и Польши.

На нынешний фестиваль прибыло 260 гостей из 19 стран мира и из всех областей Украины – кузнецы, ведущие мастера кузнечного ремесла, художники и скульпторы по металлу. Целью мероприятия является популяризация народных традиций и культуры региона, в частности, кузнечного искусства – одного из самых древних ремесел.

В рамках программы предусматривается проведение художественных выставок Орнаментальное кузнечество демонстрация кузнечного труда на центральной площади города, показательный рыцарский турнир изготовление гостями и участниками совместной работы монументальной композиции “Букет мастеров”.
Участников фестиваля поздравил городской председатель Ивано-Франковска Виктор Анушкевичус. Он наградил почетными грамотами авторов композиции Весна”. А в областном художественном музее открылась выставка студенческих работ учебных заведений Украины, которые готовят специалистов кузнечного дела, под названием “Художественный металл”.
Фестиваль завершится 7 мая.

http://www.1tv.com.ua/news/ukraine/07/05/04/21/20.html

Ковалі усього світу – єднайтесь

300 ковалів з понад 20 країн з‘їхалися на фестиваль ковалів до Івано-Франківська. На очах городян вони творять з розпеченого заліза справжні шедеври.

Центральна площа Івано-Франківська сьогодні перетворилася на справжню ковальську майстерню. Тут зібралися майстри по металу з понад 20 країн світу. Просто неба – розпалили горно. Адже саме з цього розпочинається робота кожного коваля. Бельгійські майстри на Прикарпатті вперше. Із собою привезли інструменти й багаторічний досвід роботи з металом. За кілька годин з розпеченого шматка заліза роблять абстрактну скульптуру. Кажуть, назви у неї немає, але вона жива. В ній – душа бельгійських ковалів.

Мак Конінер – коваль (Бельгія):
“Наша робота – тонка. А в Україні більше схильні до важкої ковки. Товсті металеві канали, великі квіти.”

19-річний Дмитро Криворученко з Криму – один з наймолодших учасників фестивалю. Потяг до металу відчув 6-ть років тому. Відтоді свої думки й почуття вкладає в палаючий вогонь та залізо. До того ж, каже хлопець, ковальським ремеслом можна непогано заробити. Головне – бажання працювати.

Дмитро Криворученко – коваль (Україна):
“Зараз молодь прагне робити щось своїми руками. Деякі – намагаються робити щось у металі. Для мене ця робота – це все моє життя, яке минає в тому ритмі, який я для себе обрав.”

На цій площі учасники свята куватимуть кожен свій невеличкий шедевр. Потім їх прикріплять на це «Великоднє сонце» – як символ дружби, єднання та взаємодопомоги між ковалями усього світу.

Іванна Янчук, Віталій Магалатій Перший канал

http://1plus1.tv/tsn_news/tsn_archive/?date=2007-05-04

“Свято ковалів” – під такою назвою в Івано-Франківську відкрився сьогодні п’ятий міжнародний фестиваль ковальського мистецтва

У місто з’їхались понад триста умільців з усього світу. Ось такий «пам’ятник ковальському мистецтву» прикрашає відтепер центр Івано-Франківська. Над «Букетом майстрів» працювали близько двох сотень ковалів – учасників торішнього фестивалю. Кожен кував по деталі. Цього року в Івано-Франківську кує вся Європа, Австралія, пів-Америки і навіть Антильські острови. Приємна дивовижа фестивалю – участь жінок-ковалІв. Щоправда, їх тут меншість – усього дві з-понад трьохсот учасників фестивалю. “Якщо маєш розум, то й сила не потрібна” – упевнені жінки-ковалихи.

Петербуржця Володимира Сохоневича називають «зіркою» у цьому ремеслі, а точніше – мистецтві. Коваль із тридцятирічним стажем переконаний: ковальство – це саме те, чого світові в нас варто повчитися.

Кожен майстер сьогодні кує свою деталь для однієї спільної скульптури. Раніше в Івано-Франківську ковалі хизувалися своїми виробами і презентували здебільшого ужиткові речі – дверні ручки, ґрати та ворота, то тепер везуть суто мистецькі – скульптури, малу пластику, панно. Ковалі, кажуть, нарешті відірвались од заробітчанства і більше віддаються мистецтву. Хоча якщо попросити, то продадуть.

Тут таки біля наковалень майстри собі їсти варили – під вечір обіцяють бучний банкет просто неба влаштувати. Цього року учасники фестивалю знову працюватимуть над спільною скульптурою. Кожен коваль викує свою деталь, їх приєднають на спільний каркас, і вийде скульптура «Великоднє сонце». І встановлять її десь у центрі Івано-Франківська.

http://www.gpu.ua/index.php?&id=161306&rid=15

300 ковалів зробили в центрі Франківська ”Великоднє сонце”

В Івано-Франківську відбувся п’ятий щорічний міжнародний фестиваль ковальського мистецтва ”Свято ковалів”. Цього року на ньому зібралися понад 300 учасників із 22 країн. Зокрема були майстри з Білорусі, Росії, Німеччини, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Франції, США.

Добиралися та жили в місті за власний кошт, адже фестиваль не комерційний. Організатори лише облаштували для учасників кузні. Вони стояли на площі Шептицького в центрі міста.

— П’ять років тому нас зібралася маленька купка. Вирішили проводити свято в місті, — розповідає один із керівників фестивалю, голова Всеукраїнської спілки майстрів ковальського мистецтва Сергій Полуботько, 45 років. — Тоді разом ми створили ”Стіл ковальської дружби”. А вже через два роки до нас почали приїздити майстри з-за кордону, і фестиваль став міжнародним.

2006-го спільною роботою всіх ковалів була композиція ”Букет майстрів”. Івано-франківці продали його в Донецьк за 50 тис. грн. Там витвір встановили перед міською мерією. Прикарпатці зробили собі дублікат і встановили на вулиці Незалежності, так званій стометрівці. Відкриттям і розпочався цьогорічний фестиваль.

Шартелла Сантьяґо з Голландії до Івано-Франківська приїхала вдруге. Торік представляла делегацію учнів приватної школи Хубертуса Сенсена. Нині — вже сама майстер.

Сам Хубертус прибув на тиждень раніше. Шість днів він проводив майстер-класи та читав лекції в місцевому профтехучилищі N21 і Прикарпатському інституті мистецтв.
— Я приємно вражений змінами, — каже голландський коваль. — Торік в училищі було лише п’ять учнів, ковадло й молот. Нині навчається 20 майбутніх фахівців. Їм облаштували чудові майстерні. Чоловік подарував учням набір інструментів для роботи з металом.

Спільно майстри цього року створили ”Великоднє сонце”. Заввишки воно сягає 3 м, а в діаметрі — майже 2. До диска ковалі приклепували 12 металевих променів із янголів, дзвіночків і жучків. Кожен додавав свою фігурку. Шартелла Сантьяґо ”посадила” на один із променів кованого метелика із 10-сантиметровими крилами.
Ледь не спізнився на свято бельгієць Херв Ванхут. До Івано-Франківська від добирався на власному мотоциклі, подолав 2 тис. км.

— Тут дійсно справжнє свято ковалів. А ще — гарні дівчата і смачне пиво, — сміється він.

У рамках фестивалю організували виставки ”Орнаментальне ковальство” та ”Художній метал”. Однак найбільше глядачів збиралося біля печей на площі. Приходило по кілька тисяч городян. Ковалі дарували їм розфарбовані металеві вареники, підкови на щастя, ложки та невеличких равликів.

Влаштували також театралізований лицарський турнір. Усі учасники були одягнені в лати, на кшталт середньовічних. Вони приїхали разом із кримськими ковалями.
Міжнародні представники назвали Івано-Франківський фестиваль ковальського мистецтва найкращим у Східній Європі та СНД за останні два роки.

http://ankontr.if.ua/news.aspx?id=1157

Протягом трьох днів Івано-Франківськ пишно відзначав свій ювілей – 345 річницю з дня отримання містом магдебурзького права. Пропонуємо вашій увазі дайджест найцікавішого, що відбувалось у нас, в місті, протягом цього часу.

24 тисячі кілометрів на мотоциклі подолав бельгійський коваль, щоб потрапити на “Свято ковалів-2007” : На цьогорічний фестиваль з’їхалися ковалі з двадцяти двох країн: Італії, Голандії, Узбекистану, Грузії, Фінляндії, Росії, Литви, Великобританії. Учасники свята – провідні майстри ковальського ремесла, художники, скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри. Один коваль із бельгійської делегації на фестиваль ковалів приїхав на власному мотоциклі, подолавши 24 тисячі кілометрів!

Херв Вангоуте каже, що “Свято ковалів” цього вартує, адже межі навчанню ремеслу ковальства немає Популяризувати одне з найдавніших ремесл – ковальське мистецтво – та укріпити міжнародні і культурні зв’язки має на меті міжнародне “Свято ковалів-2007”. Воно розпочалося сьогодні на стометрівці урочистим відкриттям спільної роботи, виготовленої учасниками минулорічного ковальського фестивалю.

Композиція, яка встановлена поруч із ляльковим театром, має назву “Букет майстрів”. Каркас зроблений в Івано-Франківську, а ось усі деталі “Букету” подаровані ковалями з різних куточків світу. Монументальна композиція стане не лише окрасою міста, а й символом дружби майстрів-ковалів.

Ковальське свято відбувалося на площі Шептицького. Сюди з’їхалося близько трьохсот ковалів. Впродовж двох днів вони показуватимуть своє вміння, кожна делегація – національні особливості ковальських шкіл, свою фантазію. Учасники запевняють, що техніка ковалів єдина, проте роботи дещо відрізняються стилем та ідеєю.

Марк де Конінк, учасник фестивалю з Бельгії розповідає: “Колись давно я мав багато сталі, не знав, що з нею зробити, вирішив складати композиції і це мені дуже сподобалось і вже сім років я займаюся цим ремеслом, мене це втягнуло і я про це не шкодую”. З Фінляндії на “Свято ковалів” приїхало лише двоє хлопців, усіх перехожих дивують своїм одягом та взуттям. Кажуть, куватимуть завтра, а поки що з усіма фотографуються напам’ять і демонструють вміння пити пиво залпом із рогу.

Сергій Каспрук приїхав із Донецька. Вирішив поєднати красиве і цікаве із ситим. Свої роботи – пальму, столик та козу – виклав поруч із кухнею. Тим часом, поки ними цікавляться перехожі, він готує їжу. Пояснює, на таких заходах усі завжди голодні. Тим більше, ковалям потрібно час від часу підкріплятися. Ремесло це – не з простих, запевняє Сергій. Місцеві ковалі кажуть, в Україні ковальство активно розвивається, рівень робіт зростає, попит на них збільшується. Щоправда, хотілося б, щоб у поціновувачів ковальських робіт було більше грошей. І хоча ковальська справа нелегка – про неї ковалі говорять із великим захопленням: “Це життя, каже Сергій Каспрук, починаеш кувати – заспокоюєшся, хтось відволікає – нервуєш. Важко тоді, коли не любиш цю справу, а такого бути не може: бо те, що виходить в кінцевому результаті – самому дух перехоплює!”

Усі ковальські роботи залишаться в Івано-Франківську у вигляді спільно скованої монументальної композиції – “Великоднє сонечко”. Наразі з місцем, де світитиме воно, ще не визначилися. Однак існує ще одна проблема і окрім місця встановлення. За одну ніч вандали встигли зруйнувати композицію і тепер її треба відновлювати.

В Івано-Франківську визначили лауреатів премії Франка

Імена достойників у літературі та журналістиці оголосили напередодні Дня міста. Лауреатів Франкової премії нагородили в рамках святкового концерту, до відзначення 345-річниці міста В галузі художньої літератури лауреатом стала івано-франківська письменниця Ольга Деркачова за “Синдром підсніжника”. Це оповідання про людей, ангелів та щирі почуття. За словами авторки, “Синдром підсніжника” – це жіночий монолог про потаємні мрії. Письменниця вважає, що її книга допоможе читачам зламати свою заангажованість і стати вільними у вияві своїх емоцій. Ольга Деркачова каже, премія – це не лише визнання, а й занята ніша в літературному процесі.

В галузі журналістики премію Івана Франка присудили Богданові Скаврону – за серію публікацій 2006 року в газеті “Галицький кореспондент”. Здебільшого журналіст пише про історію Галичини, Галича, старого Станіславова. Призначення премії для журналіста стало несподіванкою. Три тисячі гривень планує витрати на придбання нового комп’ютера або ж віддасть гроші дружині. “Не сподівався, що мою роботу так високо відзначать, адже я виконував її щоденно. Я ніколи так високо не був поціновуваний. Надалі буду працювати звичайним журналістом “Галицького Кореспондента”, – каже Богдан Скаврон.

Традиційну третю премію Франка цього року комісія вирішила не присуджувати нікому. В міському управлінні культури кажуть, серед поетів на премію Франка претендентів не було.

Лицарський турнір у Івано-Франківську

Справжні лицарі зійшлися у двобої на центральній площі Івано-Франківська цими вихідними. У показовому лицарському турнірі взяли участь представники різних лицарських клубів Криму. Загалом, лицарському руху в Україні – близько 10 років. І тільки останнім часом, кажуть учасники турніру, він почав активізовуватися Англія, Франція, Італія, православне князівство Феодора та Кримське ханство. Різні культури, різні епохи. Всі – зійшлися у бою. Всі – об’єднані любов’ю до спорту, історії та ковальської справи.

Для Максима, англійського лицаря кінця 14 століття, це давнє захоплення військовою історією. Для Дмитра, лицаря князівства Феодора, можливість отримати велику дозу адреналіна. Це хобі, кажуть лицарі, потребує і неабиякої сили та витривалості. Обладунки важать від 20 до 25 кілограмів. Носити їх у спеку – серйозне випробування. Вся зброя і обладунки – точне відтворення того, що існувало колись. Для цього – вивчають старовинні документи, книги та фрески.Тому ці хлопці називають себе не толкієністами, а реставраторами. Або реконструкторами. Кажуть, реконструкция- точне відтворення оригіналів артефактів, які сьогодні існують в світі.

Багато лицарів є ковалями. Тому все вдається виготовити власними руками. На одні обладунки – від місяця до трьох. Несподіванкою для учасників став виклик на бій лицаря з Івано-Франківська. Андрій в обладунках вікінга каже, у нашому місті лицарів тільки четверо. Можливо вони також братимуть участь у лицарських Фестивалях, які проходитимуть в Криму влітку.

Торт

Івано-Франківці сьогодні куштували найбільший в області торт. Шедевр місцевих кондитерів, розміром 3 м на 70 сантиметрів, складався з кількох видів прикарпатських перекладанців. Виглядав торт як величезний вишитий рушник, подарований місту на честь його 345-річчя. Вигляд виробу його автори вважають символічним. Саме рушник є неодмінним атрибутом українського свята.

Важив диво-торт понад вісімдесят кілограмів. На його виготовлення витратили майже півтисячі яєць, 14 кілограмів муки та 18 – масла. Загалом до прикарпатського шедевра увійшло кілька десятків інгредієнтів та більше тисячі оздоблювальних елементів. Творили це диво п’ятеро кращих кондитерів області.Зовні пляцок нагадував рушник. З фігурками двох гуцулят та символічними написами. Дизайн виробу його автори вибрали невипадково.

Скуштувати диво-торт сьогодні змогли всі бажаючі. Шматочками святкового пляцка частували всіх присутніх на площі перед ратушею. Розміри торта кондитери вважають умовними. Кажуть, спекли б набагато більший. Тільки от транспорту не було. Наступного року, сподіваються, все вдасться.

Концерт до дня міста

Гламурним виступом Скрябіна, запальними танцями ВВ та традиційним феєрверком закінчували вчора святкування 345 річниці з дня заснування Івано-Франківська. Зірки сцени не тільки розважали місцеву публіку, але й розповідали про своє бачення справ в українськокому шоу-бізнесі та ділились планами на майбутнє. На сцені Олег Скрипка під легендарні “Танці” та “Весну” демонструє нові па вивчені під час недавнього розважального шоу. Лідер ВВ заводить глядачів жваво рухаючись на сцені. Свій вчорашній виступ називає ностальгійною програмою в стилі пострадянського соцреалізму. І зовсім інший Скрипка поза сценою. Він цілком серйозно розповідає про своє розчарування проектом Танці з зірками, шкодує що через політичну ситуацію в державі уже рік не може організувати гастролі країною та презентувати новий альбом гурту. А ще Олег Скрипка на пропозиції політичних партій увійти до списків відповідає відмовою.

Він, як і Сашко Положинський, не хоче бути героєм України – йому вистачає того, що він співак. Кузьма – повний контраст Скрипки. Для нього не проблема показати зі сцени нецензурний жест чи закликати глядачів поскандувати слово із трьох букв. Поза сценою він такий же відірваний, як і на ній. Каже, що виходячи до глядачів, не натягає масок, а є таким як у житті. До речі цього року фанати скрябіна матимуть нагоду прочитати вже другу автобіографічну повість співака, якщо він знайде на неї час між зйомками у телепрограмах та концертами.Зараз скрябін і вв пишуть нові альбоми. а на початку наступного року гурти сподіваються влаштувати собі тур Україною.

Ігор Марковський

КОВАЛЬСЬКЕ СВЯТО

4 травня в міст і Івано-Франківську урочисто відкрили V Міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів — 2007». Організатори свята – Івано-Франківське відділення Спілки ковалів України. Розпочали цьогорічний фестиваль зі встановлення по вулиці Незалежності, поруч з приміщенням обласного лялькового театру імені Марійки Підгорянки монументальної композиції «Букет майстрів», що була виготовлена під час минулорічного фестивалю. Висота цього витвору 4.5 метри, основу – високу металеву спіраль зі спеціальними отворами – виконали заздалегідь, а ось всі елементи букета виготовляв кожен із запрошених художників-ковалів.

Учасниками «Свята ковалів — 2007» були представники з 22 країн світу, зокрема з Угорщини, Канади, Узбекистану, Грузії, Росії, Італії, Сицилії, Литви, Великобританії, Бельгії тощо. Вперше на фестиваль завітали ковалі з Фінляндії та Австралії. Це провідні майстри ковальського ремесла, художники та скульптори по металу, ковалі з міжнародним визнанням та народні майстри.

Основне фестивальне дійство — демонстрація ковальської праці та виставка кованих речей — відбулося 5 травня на площі Шептицького, де майстри з різних країн показали особливості своїх національних ковальських шкіл, а також потішили івано-франківців та гостей міста в день його 345-річчя цікавими презентаціями своїх країн.

Дуже приємно було бачити на цьому фестивалі ковалів з Ужгорода. 25 майстрів приїхали на Прикарпаття, щоб популяризувати народні традиції та культуру нашого регіону, зокрема ковальського мистецтва – одного з найдавніших ремесел, яке було несправедливо забуте.

Я прийшла на фестиваль, коли майстер-клас проводив голова осередку ковалів Закарпаття Андрій Бедрик. Цікаво було спостерігати, як із куска холодного металу під дією вогню, сили та фантазії з’являлась фігурка майбутньої композиції. Ніби й важко ось так, цілий день на сонці, працювати молотом, а по хлопцях і не скажеш, що втомилися. Посміхаються, з задоволенням розповідають про свою роботу.
Мистецтво ковальства водночас є старовинним та дуже молодим, бо тільки зараз почало знову відроджуватись. Ще донедавна ковалі поодинці займались своєю справою, виконували замовлення клієнтів. Та два роки назад, в лютому 2005 року, була створена “Спілка майстрів ковальського мистецтва”. В Ужгороді в цей же час сформувався осередок майстрів Закарпаття та клуб ковалів, який ставив перед собою основну ціль – об’єднати майстерні Бедрика Андрія, Перепелиці Сергія, Потрогоша Яна, Гладюка Володимира, Тяско Сергія, Алексика Ігоря та інших.

Клуб гордиться своїми майстрами, адже всі вони, без винятку, мають найбільший професійний рівень по якості та дизайну. По тих композиціях, які бачила, можу відверто сказати, що хлопці вкладають у свою працю думки, почуття та тільки хорошу енергію. В цьому може переконатись і наш шановний читач. Роботи ужгородських ковалів можна побачити не тільки в приватних садибах, ними облаштований інтер’єр готелю “Атлант”, готель “Едуард”, дизайн-студія “Юліана”.

Ковалі розповідали, що задумів, ескізів є багато. Мають велике бажання працювати, прикрашати рідне місто, як це зробили донецькі майстри ( у Донецьку цілий парк оздоблений роботами ковалів), але є завжди “Але”…

Хлопці також розповідали, що мер Чернівців, коли прочитав про франківський фестиваль, запросив усіх учасників до свого міста, хоче влаштувати подібне свято вогню та металу на Буковині. Такі акції, фестивалі вкрай необхідні сьогодні майстрам ковальської справи. Саме там вони можуть зустрітись, обмінятись досвідом, почерпнути для себе нові ідеї, а головне – навчити нас з вами, простих людей, впізнавати у ковальській справі справжнє мистецтво, а не швидкий “ширпотреб за маленьку ціну”, яким користуються такі-собі майстрики.

Мають ужгородські ковалі ще один гарний задум. На День музею, що святкується 18 травня, хочуть разом зібратись в Ужгородському замку та провести свій виступ-показ ковальської справи (контактний телефон клубу ковалів 8 095 2017290).

Фестиваль в Івано-Франківську закінчився, майстри роз’їхались по домівках, та велике сонечко, в яке кожен учасник вклав свою працю та частинку серця, буде зігрівати івано-франківців ще довго-довго.

Ольга Масловська,

Івано-Франківськ,

спеціально для «Трибуни»

Від самого ранку найкращі ковалі з усієї України в Івано-Франківській кузні розпалили вугілля горна . Озброївшись молотом, ковадлом та кліщами майстри пліч-о-пліч виковують металеву скульптуру. Ковалі кажуть, – майже за чверть століття, відколи почало відроджуватися художнє ковальство, вони вже опанували більшість секретів давніх умільців, а дехто виробив і власний почерк. Тож кожен із них створює своє, неповторне. Хтось кує квітку, хтось дзвоник, ну а хтось – український вареник. Це для того , кажуть майстри, щоб усі ці дивА вкупі створили справжній металевий букет.

Сергій Полуботько, голова спілки майстрів ковальського мистецтва: “Це для того,щоб об’єднати ковалів, поспілкуватися , поділитися своїми проблемами, досягненнями і заодно просто для задоволення покувати. Оці елементи, які ковалі зараз роблять, вони вмонтуються в одну композицію.”

Донецький коваль Віктор Бурдук викував ось таку металеву гілку із дзвониками . Вона стане частиною металевого букету, створеного ковалями із усієї України. Тут конкуренції не існує, каже Віктор Бурдук, бо для майстрів художнього ковальства, головне – ідея. Тим більше, що нині, коли це ремесло знову відроджується, головне допомагати та підтриматувати одне одного.

Віктор Бурдук, коваль: “Если когда-то,15 лет назад мы делали решетки на окна охраннные, для того, чтоб не украли не залезли. То сейчас очень много интересных вещей – и дворцы украшаются, богатые дома, заведения, выставки. Это говорит о том,что художественная ковка становится все популярнее и популярнее.”

Поділившись своїми потаємними секретами художнього ковальства майстри з різних кінців України роз’їдуться по домівках. Про їх згуртовану та дружню роботу нагадуватиме 6-тиметровий букет квітів у центрі Івано-Франківська.

Іванна Янчук, Віктор Вовк, 5 канал
http://5tv.com.ua/newsline/182/160/

5-7 мая в украинском городе Ивано-Франковске прошел 4-ый кузнечный фестиваль «Свято ковалiв». В этом году основной его идеей стали чрезвычайно важные для данного вида искусства преемственность в мастерстве, творческое развитие кузнечества, эстафета поколений.

Международный профессиональный праздник объединил более 300 мастеров из 18 стран мира. ММ участвовал в этом представительном форуме и благодарен организаторам фестиваля за уникальную возможность общения с делегатами самых уважаемых профессиональных союзов и организаций мира, с крупнейшими мастерами ряда европейских стран и США.

Программа фестиваля получилась чрезвычайно насыщенной и включала множество мероприятий, основным из которых и посвящен репортаж.

Весна идет, весне дорогу!

Для проведения фестиваля«Свято ковалiв» было выбрано самое потрясающее время года – момент дружного цветения садов!

Первые яркие впечатления праздника и ликования навсегда будут связаны у гостей Ивано-Франковска с красивейшими пейзажами, необыкновенными бело-розовыми облаками цветущих вишен и яблонь.

Очень символично праздник начался с открытия на центральной площади города монументальной композиции «Весна». В прошлом году, в процессе подготовки кузнечного форума, общая идея композиции, символизирующая единство мастеров, была совместно разработана главным архитектором города Владимиром Идаком и организаторами фестиваля Михаилом Зарицким, Михаилом Клочко и Сергеем Полуботько, который и создал проект кованой композиции. Основные элементы конструкции выковали мастера крупнейших фирм Ивано-Франковска: КП «Гефест», ООО «КФ «Арма», ООО «Коруна», мастерская С. Максумова.

Затем проект разослали участникам фестиваля и первые фрагменты-подарки были привезены ими на кузнечный фестиваль 2005 г. В течение года иванофранковцы собирали композицию воедино, а перед началом нынешнего кузнечного праздника она была установлена на Рыночной площади прямо напротив городской ратуши, в историческом центре Ивано-Франковска. В город пришла кузнечная «Весна»!

Самым естественным образом идея объединения продолжила свое развитие: на нынешний фестиваль прибыли последние фрагменты композиции и в завершенном виде «Весна» будет состоять из 23 деталей, объединяя работы мастеров из 8 регионов Украины, а также Польши.

Сразу после официальной речи мэра Ивано-Франковска Виктора Анушкевичуса и награждения авторов композиции почетными дипломами внушительная толпа участников «Свято ковалiв-2006» проследовала в областной художественный музей, где состоялось открытие выставки «Художественный металл».

Здравствуй, племя молодое, незнакомое!

На экспозиции были представлены дипломные работы студентов крупнейших украинских учебных заведений, в которых готовят художников по металлу.

Львовский государственный колледж декоративно-прикладного искусства им. И. Труша, Институт искусств ивано-франковского прикарпатского национального университета им. В. Стефаника, кафедра художественного металла Львовской Национальной Академии Искусств, Киевский государственный институт декоративно-прикладного искусства и дизайна им. М. Бойчука и ряд других учебных заведений продемонстрировали единый высокий профессиональный уровень. Совершенно очевидно, что студентам предоставлена полная стилистическая свобода и возможность развиваться в самых разных тематических направлениях, что привело к такому разнообразию экспонатов выставки.

Развитие национальных художественных традиций в работах студентов, орнаментально-этническая тема, эксперименты в области формальных задач, сочетание в композициях металла со стеклом, камнем, текстилем – все это свидетельствует – молодые мастера чувствуют себя весьма уверенно, начиная свой творческий путь. Будущее профессии кузнеца в надежных руках! Именно с целью поддержки начинающих художников по металлу была организована и данная выставка, ставшая яркой страничкой фестивальной программы.

Неформальное продолжение

А вечером после открытия фестиваля всех участников пригласили в роскошный ресторан «Аркан», где в неформальной обстановке можно было перезнакомиться друг с другом, пообщаться, а еще попеть (конечно, не обошлось без соло Хууберта Сенсена, колоритного мастера из Голландии!) и потанцевать! Кузнецы умеют отдыхать!

В этот вечер собравшиеся неожиданно оказались гостями на праздновании 60-летнего юбилея Терренса Кларка, кузнеца из Великобритании, без преувеличений одного из крупнейших современных мастеров. Под аплодисменты ему преподнесли огромный торт, на котором были изображены молот и кузнечные клещи.

Наверное, редко когда этот темпераментный, абсолютно свободный в эмоциональных проявлениях человек был столь смущен и растроган.

Что же до угощений, то поверьте на слово, дорогие читатели, никакие нервы не выдержат вновь перечислить их, да и профессиональный репортаж будет загублен таким гастрономическим списком напрочь! Заметим лишь, что о традиционном украинском гостеприимстве можно было судить по этому веселому вечеру в полной мере! Тем более, что закончился он великолепным салютом в честь встречи мастеров огня и молота многих и многих стран мира!

Грандиозное шоу

Выстрелом старинной пушки, привезенной главой крымского отделения Союза кузнецов Украины О. Криворученко, начался на следующий день грандиозный мастер-класс.
Один из самых тактичных участников этого действа скажет позднее, что весенний дождик вовремя остужал пыл работающих мастеров.

Отметим, что это весьма приблизительная оценка силы дождя. Бич кузнечных фестивалей, кошмарный сон организаторов всех праздников под открытым небом – он сбылся в Ивано-Франковске: дождь лил весь день. Однако правда состоит в том, что действу он действительно не помешал: организаторами ежегодных фестивалей Ивано-Франковска были изготовлены навесы, защитившие 10 горнов, и на площади Андрея Шептицкого, в историческом центре города, приняли участие в празднике более 260 мастеров, а всего около трехсот, включая местных кузнецов, и около полутора тысяч зрителей.

А посмотреть было на что! Чего только стоят показательные бои, аналоги рыцарских средневековых турниров! Самым, пожалуй, ярким и остроумным было шоу украинской команды из Львова. Прямо на горне, в огромном казане Ярослава Ткачук варила вареники и угощала ими зрителей, а рядом кузнец Владимир Кудлейчук «стряпал» вареники кузнечные, начиняя их шурупами и гайками, клеймил фестивальным логотипом и тоже дарил публике. Многим посчастливилось получить такой подлинно украинский кузнечный сувенир.

Другие мастера ковали подковы в подарок на память о фестивале любопытным зрителям, которые, несмотря на непогоду, толпились у горнов до вечера. Одну из подков получили на счастье нарядные молодожены, пожаловавшие на праздник.

Поблизости можно было понаблюдать, как мастера управляются с ручными мехами. Их привезли из Крыма и из-под Киева. Эти историческое кузнечное оборудование использовалось Богданом Поповым, мастером из Киева со своими учениками-Валерием Заболотников, Антоном Кшатовым, Антоном Бойко, крымчанами Игорем Ромашенко и Анатолием Ледаковым из Симферополя, Петром Федорякой с Полтавщины, Валерием Дикаренко из Чернигова для создания многочисленных сувениров и подарков.

Мастера приняли участие в общей работе «Букет мастеров». Как и в прошлом году основа композиции была разработана и подготовлена устроителями фестиваля. Гигантская 7-метровая спираль, по замыслу авторов, должна была объединить либо выкованные заранее, либо созданные прямо здесь, на площади, отдельные элементы, как бы индивидуальные цветы и даже букеты мастеров. Среди множества оригинальных идей выделялась изящная веточка с подвижными покачивающимися стручками и блестящими колокольчиками, созданная Олегом Фирсовым из Киева.

Свою лепту внес в создание «Букета мастеров» и Терри Карсон, представитель самой многочисленной кузнечной организации мира, американской ABANA. А выкованные, кстати, им в рамках «произвольной программы» крошечные луговые цветочки, мастерски тянутые из одного куска металла, вызывали неподдельное восхищение тонкой филигранной работой. Принял участие в общей работе и один из старейших преподавателей ивано-франковского института искусств Евген Загарук, сковавший свой фрагмент для монументального «Букета» с одним из своих многочисленных учеников, Дмитрием Пилипюком из Кишинева.

В течение дня мастера по очереди крепили свои фрагменты к основной конструкции и к вечеру общий «Букет мастеров» был готов. Думается, он займет достойное место, украсив собою гостеприимный, полный особого очарования город Донецк), а иванофранковские кузнецы сделают копию для Ивано-Франковска!

Всем миром

Союз кузнецов Украины во главе с Сергеем Полуботько осуществил этот фестиваль при поддержке многочисленных подвижников, радетелей и спонсоров.

Их общие усилия увенчались грандиозным успехом, сделав Ивано-Франковск еще одной кузнечной столицей на карте творческой Европы!

Организаторы – Союз мастеров кузнечного искусства Украины, Управление культуры исполнительного комитета Ивано-Франковского горсовета, Совет по туризму Карпатского региона;

Соорганизаторы – КП “Гефест” (Ивано-Франковск), ООО “Кузнечная фабрика “АРМА” (Ивано-Франковск), при поддержке главного управления туризма и культуры Ивано-Франковской облгосадминистрации;
Генеральный спонсор 4-го кузнечного фестиваля «Свято ковалiв” – Алчевский металлургический комбинат;
Генеральные партнеры – Прикарпатьеоблэнерго, Финансовая компания «Декра»;

Спонсоры – Хууберт Сенсен (Голландия), Новекс-дом, Торговый сервис, Кредитбанк, Козловский спиртзавод (Тернопольская обл.), Козловский кирпичный завод.

Партнеры – Донецкий городской совет, УКП «Гефест» (г. Донецк).

Журнал «Мир Металла» явился информационным спонсором фестиваля, другие журналы…

Конференция «Свято ковалiв-2006»

После целого дня волнительных впечатлений и творческой работы гости и хозяева фестиваля дружно отправились вовсе не на отдых: состоялась вечерняя конференция, важная и интересная для профессионалов и просто бесценная для нашего брата журналиста – мастера демонстрировали свои работы и объявляли о самых разных будущих кузнечных мероприятиях.

Одним из первых было сообщение Йоганнеса Ангеле, главы немецкой фирмы Angele, предлагающей художникам по металлу кузнечное оборудование, инструменты, профессиональную литературу. Господин Й. Ангеле заявил, что воодушевлен развитием кузнечного искусства в Украине и будет очень рад сотрудничеству.

Весьма содержательным было выступление делегации Московского Творческого Союза Кузнецов. Председатель В. Воробьев и директор МТСК Т. Бородина пригласили желающих этим летом принять участие в московском кузнечном мастер-классе на Кузнечном Валу.

Редактор известного немецкого журнала «Hephaistos» Тобиас Шумахер также пригласил всех в Кольбермор, на один из старейших европейских кузнечных праздников, соорганизатором которого это уважаемое во всем мире издание является.

Сотрудники витебского корпункта ММ находчиво сделали свое сообщение совместно с кузнецом Ю. Крушем, многолетним другом нашего издания. Презентация Юрия была действительно впечатляющей, несмотря на то, что мы, казалось бы, хорошо знаем его творчество. Николай Визинский со Львова рассказывал про Львовскую Академию искусств.

Но «царем горы», безусловной звездой конференции стал Терренс Кларк. Английский мастер продемонстрировал работы последних лет. Объектом, вызвавшим в зале ажиотаж и лавину вопросов, были пятиметровой высоты ворота в Гайд-парке, что в Лондоне…Ковали их с помощью 60-тонного молота и с точки зрения ММ данное произведение является значительным достижением современного кузнечного искусства, и далеко не только в силу своей монументальности. Кларка долго не отпускали со сцены, и он явно был настроен продолжать, но выяснилось, что регламент исчерпан, и англичанин издал вопль огорчения, и поник головой…
На этом и завершился главный день кузнечного праздника.

Даешь новый выставочный зал!

Следующим важным событием фестивальной программы стало открытие кузнечной выставки «Орнаментальне ковальство». И чтобы попытаться передать словами ощущения от экспозиции немного поинтригуем. При всем ошеломляющем многообразии представленных работ очень остро ощущалась нехватка…Чего же? Ведь работы охватывали весь спектр возможностей всех видов и жанров искусства: от монументальных, по-барочному роскошных ворот и оград до ювелирных изделий. Мелкая пластика, функциональные предметы, широчайшее тематическое поле, разнообразие материалов – понимая, что по-другому и быть не может, коль представлены работы мастеров из стольких стран, все равно зритель оказывался беззащитным перед эмоциональным напором впечатлений! И выставке не хватало только одного – экспозиционных площадей!

Именно здесь, в небольшом выставочном зале Ивано-Франковска вдруг стало абсолютно очевидно – украинский кузнечный фестиваль, получивший международный статус в связи с присутствием авторитетнейших гостей, уникален именно тем, что на территории СНГ событие такого масштаба происходит впервые. Такой представительный форум, организуя экспозицию, конечно же, вполне справился бы и с сотнями выставочных метров. Вот почему, получив на выставке ясное представление о национальном своеобразии творчества украинских кузнецов, высоком мастерском уровне их произведений, давая оценку выставки в целом, мы вынуждены выйти за рамки какого-либо государства и констатировать исключительность данного выставочного мероприятия. Во всяком случае, на территории СНГ. С чем, собственно, мы и поздравляем организаторов и устроителей праздника!

Украина, любовь моя!

Следуя фестивальной программе хозяева сделали гостям еще один грандиозный подарок – поездку по живописным горам на «Карпатском трамвайчике», по одному из многочисленных туристических маршрутов, которыми по праву славятся горные районы Украины. И, честное слово, если б не профессиональный долг срочно рассказать об увиденном в данном выпуске ММ, так легко было бы затеряться среди роскошных гор, свежих весенних лесов, волшебных водопадов… и остаться жить в прекрасной Украине!

Автор:  Эльвира Баймашева,  редактор журнала «Мир металла»
Фото: Тобиас Шумахер и Йоханнес Ангеле (Германия)

Welcome to the land of vodka, lard sandwiches, horses & carts – the list goes on- but oh what memories of a six day trip to the Ukraine.

Definitely not your standard package holiday, but certainly recommended.

On the 4th May ’06 Terry Clark, Becca Clark, Nigel Barnett, and myself flew out to the Western region of the Ukraine to attend the 4th International Festival of Blacksmiths in the city of Ivano-Frankivsk, organised by the Ukrainian union of Artist Blacksmiths. Around 300 blacksmiths attended representing 19 nationalities.

The warmth of our reception on our arrival was touching. We all felt like guests of honour, being picked up from the airport, having interpreters and a historical tour guide of the city.

All we had to do was follow the timetable which even including excursions. The programme advertised a ‘friendly party’ on the opening night, a title that still makes me smirk, but there again maybe I am privileged in never having been to an ‘unfriendly’ party.

At the end of the meal we had speeches and to Terry’s surprise, acknowledging what an eminent smith he is, the party was officially dedicated to him – happy 60th Terry – what a birthday party. As the finishing touch, out came the cake not only decorated with hammer and tongs but rather impressive fireworks, capturing two of his great loves – perfect! The main focus of the festival was the joint blacksmithing project on the Saturday, to which all the visiting smiths contributed.

This year’s task was to create, a ‘Masters Bouquet’ incorporating your favourite decorative elements be they nails, horseshoes, animals heads, leaves, flowers, etc.

These bouquets were then attached to a spiral structure creating the ‘Bouquet of Masters’, a sculpture to be installed in one of the city squares. For inspiration we all attended the grand unveiling of last years project in Rynok square, entitled ‘Spring’.

To do the forging the four of us joined forces with two Americans, Terry Carson and Brian Brazeal, and one French man, Stйphane Chevalier, to make an interpretation of the emblem on the Ukrainian flag.

We could hardly count Terry Clark as part of our group for no sooner had we started, than he was whisked off to a news conference where he and other ‘well-known’ smiths did interviews for TV, radio and newspapers.

The interest the festival generated created national coverage, quite a feat and wonderful for blacksmithing. If only we could manage that here! Since we all flew out, taking tools seemed to be a silly idea so instead we begged and borrowed, which worked out fine despite the language barriers.

Our neighbouring smiths, with whom we could only talk in sign language, were very helpful. All the work was done on bottom blast fires with a fuel which was new to me. It seemed like a cross between large lumps of coal and aero bars, the amount of surface heat it gave off was immense. I don’t think my face could have got any redder if I had tried.

We worked in the central city square where other demonstrations also took place throughout the day. There were stalls showing copper roses, medieval smiths using wooden box forges and a contemporary artist making three dimensional pictures in sheet metal with an oxyacetylene torch.

In the middle of it all were knights in shining armour recreating a tournament from the Crimea.

The blacksmithing conference had quite a list of speakers including:- Emma Krasnobajeva (editor of the ‘world of metal’ magazine); Yurij Krush (artist blacksmith, Belarus); Mykola Vizins’kyj (head of the Liviv branch of Ukrainian Union of Artist Blacksmiths); Borodina Tatiana (Moscow Artistic Union of Blacksmiths); Tobias Schumacher (editor of ‘Hephaistos’ magazine, Germany); Johannes Angele (Germany);

And guess what – Terry Clark (artist blacksmith, UK) got up there too! The presentations were all translated, much like watching a subtitled film, and varied in subject and length. Despite a technical hitch with the PowerPoint system, all speakers took it in their stride. There were two exhibitions during the festival.

The first was by students from art institutions within the Ukraine, although mostly forged work, a few pieces of jewellery and sheet work were also included.

The second exhibition was open to all smiths with a huge variety of techniques and style in the work on display, which I felt was a true representation of the Ukrainian approach to blacksmithing – very experimental and individual.

The competence of the smiths in both design and techniques was inspiring, especially as it was commonplace to come across forged metal work whilst out and about. What was slightly surprising however, given the skills these smiths undoubtedly had, was how a lot of forged work was welded together, often with little if any discretion.

The overall impression though was that not only was ironwork popular with customers, they were not afraid to experiment. This was a wonderful surprise, and very different to the array of fabricated work we are surrounded by. No doubt many smiths went home with their heads buzzing with new ideas to play with – we all certainly did.

Blacksmithing aside the Ukraine was a very interesting country to visit. Although definitely a developed and ‘westernised’ country, what particularly caught my attention was the heavy reliance on growing your own food. Everywhere we went we saw families working on their plots of land – by hand! Although there were some tractors the majority we saw used horses. In contrast to this the countryside also had a very industrial atmosphere with large overland pipes everywhere, sometimes just popping out of the ground in the middle of nowhere only to then do a u-turn and dive back in again. As for large plastic bottles of clear liquid, never, even when on the dinner table, assume they are water – filling your glass only to find you’ve got a complete mouthful of vodka can be a bit of a shock. With food all I can recommend is be adventurous and just don’t ask what it is until afterwards, how else do you find out that lard is good sandwich filler?

Thanks

The festival was made truly enjoyable thanks to the Ukrainian Union of Artist Blacksmiths and Sergiy Polubotoko, president of the Union, and his right hand man in the organisation (meriting gold stars for her hard work) his wife, Olga. Our trip was made possible with thanks to the Jinni Quinnell fund and BABA, whom we were representing.

Special thanks also go to the festival sponsors without whom this year’s festival wouldn’t have been possible.

· ‘Alchevsk Metallurgic Combine’ – a metal producing company.
· ‘Prykarpattiaoblenergo’ an electric company.
· ‘Dekra’ – a financial group, whose director Vintoniak V. have always supported the preservation and development of folk , cultural and sport traditions of the region.

Points of Reference for Future Travellers

BUDGETING – The most expensive part was the flight at Ј350 each. Considering a pint of beer was 30p and a hotel room Ј22 per night, costs out there were pretty cheap.

CUSTOMS – To get through customs you need your travel insurance documents and information stating where you are going and staying (and strangely the same information as you leave). Needless to say there was quite a bit of rummaging through bags and scratching of heads when we arrived.

SONGS – it only took a couple of vodka’s for the sing-a- longs to start and do note, everyone is expected to take a turn. So unless, like us, your happy with ‘Old MacDonald had a farm’ do learn an old drinking song or two before you go.

FLAGS – if you’re asked to take your national flag then do. Due to a misunderstanding we were the only nationality to turn up without one. This put an end to the celebration of the collaboration of all nations where flags are hoisted on the sculpture – the rule is all or nothing!

Written by Bethan Griffits, Great Britain for “British Blacksmith” magazine.
Photos by Johannes Angele and Tobias Schumacher (Germany)