Відомості про автора
Домашня сторінка: http://kf-arma.com.ua
Ольга Полуботько - активістка ковальского руху на Україні, багаторічний координатор фестивалю "Свято Ковалів", дружина видатного українського художника-коваля Сергія Полуботько.
Матеріали до запису
Додаткових матеріалів до цього запису не знайдено.“Михайлові кування” на Франківщині (за матеріалами Ковальської майстерні)
Ковалі і працювати, і святкувати встигають. Тим більше, коли випадає добра нагода: 24 листопада 2007 р. на території кузні «Гефест» (Івано-Франківськ) зібралися і ті, хто кує, і ті, хто роздглядає, і ті, хто шукає гарних розваг.
Хоча безпосередніми винуватцями свята можна було б вважати Михайла Зарицького, Михайла Клочка і шестирічного Михайла Дьоміна через їхні імена, адже на 21 листопада припадає велике свято – Собор Святого Архістратига Михаїла. Вважається, що в цей час треба вже готуватися до зими. У народі кажуть: «Із Михайла зима морози кує» або «Михайло приїхав на білому коні».
Для киян Святий Михайло є ще й покровителем столиці. То хіба ж могли ми відправити в архів матеріал про таке дійство, хоча грудневий номер КМ був дуже насичений? Тож розглядайте фото і заздріть усім, кого ви на них бачите, бо ми впевнені, що наступного разу ніякі обставини або термінові замовлення не змусять вас забаритися.
Приєднуйтесь до славного ковальського гурту! Авжеж – понад 60 ковалів з усієї України зібралося покувати, поспілкуватися, баранчика посмажити, пригоститися, свіжим повітрям подихати. Та й не тільки з України! Були з нами разом і два непосидючих голландця – коваль-мандрівник Хууб Сенсен та його учень Рон Конінгс.
Закордонні гості відзначили, що подібні камерні ковальські зустрічі дуже популярні й на заході і також у народі звуться «Михайловими куваннями». А ще Хууб привіз із собою макет роботи – пам’ятника, який він розробив для встановлення біля крематорію на півдні Голландії. Майстру було запропоновано зробити споруду, яка має втілювати чотири стихії природи – землю, вогонь, воду й повітря. Уявна куля огорнута металевими язиками полум’я, в яких буде сховано труби, що подаватимуть воду.
Майстерня Сергія Полуботька брала безпосередню участь у виготовленні деталей пам’ятника. «Великоднє сонечко», яке поєднало в собі сонячні усмішки з усієї України, дороблялося під пильним оком організаторів, які радилися щодо найменшого твору, дбайливо піклуючись про місце його встановлення. Цього року сонечко знов прикрасить славетний Івано-Франківськ, як і інші твори, які додають настрою мешканцям і гостям міста.
Українські ковалі готувалися й до спільної роботи, яка матиме продовження у травні, під час проведення традиційного ковальського фестивалю в Івано-Франківську – робили балясини до огорожі. Звісно, уяви майстрів ніхто не обмежував, тому спостерігати за народженням нових творів було дуже цікаво.
Участь у цьому взяли майстри АР Крим – Олег Криворученко, Ігор та Володимир Ромашенки. Тетяна Криворученко, як мама ковалів, давала поради і слідкувала за процесом втілення ідеї. Завзято кували хлопці з Чернівців – Андрій Хорт, Ігор Веренько, Ярослав Сопрович. Не пас задніх Тернопіль – Андрій Вавринів, Віктор Вертепний, Андрій Шевчук. На очах присутніх народжувався казковий дракончик від майстра із Косова Василя Русака.
Завзято працювали гостинні івано-франківці – Роман Заборський, Віталій Городецький, Роман Півень, Сергій Бовцаревський, Василь Боднар, Іван Шандро, Мар’ян Комар. Андрій Бондаренко з Костянтинівки Донецької області залюбки допомагав Ігорю Руденку у створенні філософської композиції «Підкова». Віртуозно працювали ковалі з Кам’янця-Подільського – Юрій Галецький, Андрій Кліщ, Максим Блаута. Веселий гурт ужгородців приваблював увагу присутніх – Анатолій та Василь Криваничі, Олег Путрашик, Михайло Горват чаклували біля ковадла. Неподалік від них у вогні вже з’являвся образ фантазійного листа, створеного дуетом Сергія Перепелиці та Едуарда Яцкувича.
Постійно приїжджали люди – Володимир Кудлейчук, щойно повідавши новини, відразу став до молота. Сергій Каспрук, як справжній кухар, зранку по всіх фронтах розпочав чистити, різати, варити, тож невдовзі біля нього організувався гурт поварської підтримки, а результатом став смачний куліш під смаженого баранця. Були і привітання, і пісні (голландською теж), і дискусії, і поради – про все і всіх розказати буде місця замало. Щиро раділи всім. А найбільш «відірвалися» дітлахи – видершись на труби, вони із сміхом кидали сніжки в кожного, хто проходив поряд, бігали, намагалися щось кувати або запалити хмиз у вогні… Отак щиро, по-родинному весело й гомінко пройшли «Михайлові кування» в Івано-Франківську.
А про Святого Архістратига в народі оповідають таку легенду: «Бог, створивши світ, поставив на чотирьох його кінцях янголів. Посадив Михайлові на ліве плече вітер і доручив ним керувати. Тримає святий вітра за вуса – той ледве віє. А як відпустить Михайло вітрові вуса на хвилинку – то відразу ж зривається буря або завірюха. Тоді Михайло знову мерщій хапати вітра за вуса. А коли б зовсім відпустив, то геть би світ змело». Тож нехай благословення Архістратига Михаїла буде з вами в усі пори року!
